Аналітичний звіт «Освітня та молодіжна політика росії на тимчасово окупованих територіях України»

Центр протидії дезінформації (далі – Центр) проаналізував ключові нормативні, освітні, молодіжні та пропагандистські механізми, які рф використовує для ідеологічного впливу і мілітаризації дітей та молоді на тимчасово окупованих територіях України.

Внаслідок проведеного аналізу Центр дійшов таких висновків:

Політика росії щодо дітей та молоді на тимчасово окупованих територіях України має системний характер і поєднує приведення освітньої системи у відповідність до законодавства рф, витіснення української ідентичності та мілітаризацію.

Через поширення на тимчасово окупованих територіях України російського законодавства та ідеологічних установок, зокрема політики «традиційних цінностей», окупаційна влада ліквідувала український освітній і культурний простір, запровадила освітні стандарти рф, обов’язкові виховні програми та державне фінансування підконтрольних молодіжних рухів.

Навчальний процес перебудовано на основі пропагандистських підручників, зокрема «Истории нашего края. Донбасс и новороссия» («Історії нашого краю. Донбас і новоросія»), які просувають наративи про «повернення» та «возз’єднання», а також дисципліни «Духовно-нравственная культура России» («Духовно-моральна культура росії»), яка героїзує учасників війни проти України.

В освітніх закладах системно посилюється мілітаризація навчального процесу: частку початкової військової підготовки у рамках предмета «Основы безопасности и защиты Родины» («Основи безпеки та захисту Батьківщини», ОБЗБ) для 6-11 класів збільшено до 50% та доповнено вивченням БпЛА і проведенням зборів. Відкриваються «кадетські» і «козачі» класи з обов’язковим носінням військової форми.

Інтеграція до системи підтримки окупаційних військ відбувається через обов’язкові щотижневі ритуали, такі як підняття прапора рф чи виконання гімну, а також залучення дітей та підлітків до «благодійних ярмарків» і зборів коштів.

Окупаційна влада створила багаторівневу систему позашкільного виховання, що включає організації «Движение первых» («Рух перших») і «Юнармия» («Юнармія»), спеціалізовані центри, на кшталт центру «ВОИН» («ВОЇН»), а також воєнізовані табори з поглибленою практичною підготовкою, що передбачає навчання використанню вогнепальної зброї та вибухових речовин.

Освітні заклади перетворено на інструмент окупаційної військово- адміністративної системи, де через обов’язковий військовий облік юнаків з 16 років, примусову паспортизацію та обмеження виїзду формується підґрунтя для подальшого призову до лав зс рф після досягнення ними 18 років.

Задокументовано випадки, коли вихованці окупаційних молодіжних організацій та кадетських корпусів після досягнення повноліття стають комбатантами російської армії та підконтрольних воєнізованих формувань, а їхня загибель чи поранення глорифікується окупаційною владою через створення «парт героїв» та медійні кампанії для вербування наступних поколінь дітей.

1. Нормативно-правові та інституційні механізми індоктринації й мілітаризації освітнього простору на ТОТ України

1.1. Законодавча та ідеологічна рамка приведення освітньої системи на ТОТ України у відповідність до законодавства рф

Базовою нормативною рамкою для приведення освітньої системи на ТОТ України у відповідність до законодавства рф став федеральний закон рф від 17 лютого 2023 року № 19-ФЗ^[1] про особливості правового регулювання відносин у сферах освіти і науки у зв’язку з «включенням до складу рф» так званих «нових суб’єктів – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей». Цей закон закріплює механізми визнання на території рф освіти, освітніх рівнів і документів, отриманих на тимчасово окупованих територіях України, а також підпорядковує освітні організації російському федеральному регулюванню. Це створює правовий механізм для поширення на ТОТ України російських освітніх стандартів, програм, підручників, виховних планів та правил атестації.

Втім, застосування цього закону виходить за межі адміністративного регулювання. Його мета – демонтаж українського освітнього, культурного та інформаційного простору. Перехід на російські програми, навчання за російськими підручниками й стандартами, використання символічних практик і моделей виховання, зокрема у сферах історичної пам’яті, громадянської ідентичності та військової підготовки створює передумови для асиміляції та ідеологічної індоктринації дітей і молоді.

Паралельно з адміністративним перепідпорядкуванням освітньої системи здійснюється цілеспрямоване наповнення навчального процесу ідеологічними елементами. Інструментом для цього став федеральний закон рф від 31 липня 2020 року № 304-ФЗ^[2], яким внесено до російського закону про освіту визначення «виховання» як діяльності, спрямованої зокрема на формування патріотизму, поваги до «захисників Вітчизни, історичної пам’яті та традицій багатонаціонального народу рф» через виховну роботу згідно з відповідними програмами та календарними планами в освітніх організаціях.

Інтеграція російського ідеологічного компоненту у повсякденний освітній процес реалізується не лише через окремі навчальні дисципліни та виховні години, а й через використання російської державної символіки, пам’ятних дат, шкільних церемоній, героїзацію учасників війни проти України, листи російським військовим та залучення дітей до російських молодіжних структур.

Доктринальним підґрунтям для ідеологічної роботи з молоддю виступає указ президента рф від 9 листопада 2022 року № 809 про затвердження основ державної політики щодо збереження і зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей^[3]. Указ визначає ідеологічну рамку гуманітарної, освітньої та інформаційної політики: російські «традиційні цінності» є основою «загальноросійської громадянської ідентичності» та «єдиного культурного простору», а також декларує захист російського суспільства від «деструктивної ідеології».

На ТОТ України ця нормативна рамка використовується для нав’язування російської ідентичності під виглядом «духовно-морального виховання». Русифікація освіти, російська інтерпретація історичної пам’яті, участь рпц у виховній роботі та формування лояльності до рф подаються як «ціннісне», «релігійне» або «культурне» виховання.

1.2. Реформування навчальних програм як інструмент ідеологічної індоктринації школярів на ТОТ України

Одним з ключових рішень щодо формування змісту освіти став наказ міністерства просвіти рф від 22 червня 2026 року № 436^[4], яким затверджено новий федеральний перелік підручників для початкової, базової та середньої загальної освіти, до якого, з-поміж інших, включено підручник «История нашего края. Донбасс и новороссия» («Історія нашого краю. Донбас і новоросія») для 5-7 класів. Зокрема, російське інформаційне агентство «Интерфакс»^[5] із посиланням на мінпросвіти рф подає цей підручник як інструмент вивчення історії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у «загальноросійському контексті» та елемент «єдиного освітнього простору». У матеріалі зазначається, що курс завершується новітньою історією, включно з «періодом перебування регіонів у складі України та їх поверненням до складу росії».

Включення цих підручників до федерального переліку закріплює російську імперську інтерпретацію історії тимчасово окупованих територій України в офіційному шкільному курсі. Історія Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей подається не як складова історії України, а як продовження історії росії. Водночас використання терміну «новоросія» має на меті додатково закріпити уявлення про нібито історичну належність цих територій до російської держави та підмінює окупацію концепцією «повернення».

З 1 вересня 2026 року рф планує збільшити частку початкової військової підготовки в рамках навчальної дисципліни «Основы безопасности и защиты Родины» («Основи безпеки та захисту Батьківщини», ОБЗБ) для учнів 6-11 класів до 50% навчального часу, про що заявив^[6] міністр просвіти рф сергій кравцов. У повідомленнях також зазначалося, що програма включає вивчення БпЛА та проведення навчальних військових зборів.

Українські моніторингові джерела вказують^[7], що відповідні зміни поширюються і на школи на ТОТ України та направлені на витіснення української ідентичності й залучення українських дітей до російської військової інфраструктури.

Сукупно ці зміни посилюють мілітаризацію освітнього процесу. На відміну від навчальних дисциплін, орієнтованих переважно на формування ідентичності та світогляду, курс ОБЗБ передбачає набуття практичних військових навичок.

Також з 1 вересня 2026 року в російських школах запланована до запровадження навчальна дисципліна «Духовно-нравственная культура России» («Духовно-моральна культура росії»). За словами міністра просвіти рф сергія кравцова^[8], для її впровадження «відібрано 83 герої, зокрема бійці “спеціальної воєнної операції”».

У Telegram-каналі окупаційного «міністерства освіти і науки Херсонської області» також оприлюднено повідомлення про запровадження з 1 вересня 2026 року цього предмета. У відповідних матеріалах^[9] курс пов’язується з «вихованням», «історичним просвітництвом» і «захистом традиційних цінностей».

На ТОТ України ця навчальна дисципліна є додатковим елементом ідеологічного впливу під виглядом «ціннісної освіти».

1.3. Використання дитячо-юнацьких рухів та мілітаризація молоді

На підставі федерального закону рф від 14 липня 2022 року № 261-ФЗ^[10] засновано загальноросійський рух дітей і молоді «Движение первых» («Рух перших»). Його мета – формування світогляду дітей і молоді на основі «російських духовних і моральних цінностей, любові та поваги до вітчизни, а також відповідальності за її долю». Закон передбачає реалізацію проєктів, конкурсів, форумів та інших заходів для дітей і молоді.

Водночас федеральні зміни до законодавства про молодіжну політику, ухвалені у 2024 році^[11], визначили «патріотичне виховання молоді» як «системну діяльність органів влади та інших суб’єктів, спрямовану на формування готовності до виконання громадянського й конституційного обов’язку щодо захисту вітчизни, захисту історичної правди та формування загальноросійської ідентичності». Ці зміни також передбачають затвердження урядом рф комплексу заходів з патріотичного і духовно-морального виховання молоді та їх реалізацію на регіональному рівні.

Зокрема, постанова уряду рф від 16 лютого 2023 року № 244^[12] встановлює правила надання федеральних субсидій «Движению первых» («Руху перших») та його регіональним відділенням для проведення заходів у рамках федеральних проєктів «Патриотическое воспитание граждан РФ» («Патріотичне виховання громадян рф») і «Социальные лифты для каждого» («Соціальні ліфти для кожного»). Отже, діяльність руху та його регіональних відділень, зокрема на ТОТ України, забезпечується державною фінансовою та організаційною інфраструктурою рф.

На тимчасово окупованих територіях України ця система забезпечує позашкільне залучення дітей до російських рухів, клубів, таборів, конкурсів, «волонтерських» ініціатив і військово-патріотичних практик^[13].

Окупаційна адміністрація Донецької області затвердила десятирічну програму розвитку молодіжної політики до 2036 року, яка передбачає системні заходи з «військово-патріотичного виховання» молоді на ТОТ України (постанова від 23 грудня 2025 року № 129-7^[14], оприлюднена на сайті «міністерства молодіжної політики “донецької народної республіки”»). У рамках програми передбачено зокрема навчання молоді допризовного та призовного віку використанню БпЛА та проходження курсів інженерної підготовки. Це свідчить про інституціоналізацію на окупованій Донеччині механізмів підготовки дітей та молоді до подальшого залучення до військової й мобілізаційної системи рф. Ця політика орієнтована не лише на нинішніх школярів, а й на наступні вікові групи дітей і молоді, які, за задумом окупантів, проходитимуть через російську систему освіти, молодіжних організацій, військово-патріотичних гуртків і військово-професійної орієнтації.

2. Інформаційний супровід та механізми залучення дітей і молоді на ТОТ України до російської військово-політичної системи

2.1. Ідеологічна індоктринація через навчальні курси, підручники та культурно-просвітницькі проєкти

Ключовим елементом перебудови освітнього процесу на тимчасово окупованих територіях України стало запровадження спеціалізованих навчальних матеріалів, покликаних легітимізувати окупацію та інтегрувати молодь до російського правового й ідеологічного поля. Основним інструментом є включення підручника «История нашего края. Донбасс и новороссия» («Історія нашого краю. Донбас і новоросія») для 5-7 класів до федерального переліку, що подається окупаційною пропагандою як нібито повернення до «об’єктивної» історії. міністр просвіти рф сергій кравцов зазначав^[15], що ці посібники дадуть змогу школярам вивчати минуле Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у «загальному історичному контексті», а сам курс завершується темою «повернення» тимчасово окупованих територій України «до складу росії».

Ця ж рамка відтворюється на регіональному рівні. Зокрема, на ресурсі «Mелитополь» («Mелітополь»)^[16], який належить мережі ZOV^[17], раніше виявленій Центром, зазначалося, що підручники «История нашего края. Донбасс и новороссия» («Історія нашого краю. Донбас і новоросія») дозволять школярам вивчати історію «днр», «лнр», Запорізької та Херсонської областей у «спільному історичному контексті», а самі книги мають надійти до навчальних закладів починаючи з 1 вересня 2026 року. Паралельно федеральні російські медіа формують наратив «історія без спотворень». Видання «Коммерсантъ»^[18] наводить слова сергія кравцова, який називав новий курс «єдиною історією», пов’язаною з загальним курсом історії рф. У цьому ж матеріалі наголошувалося, що історію тимчасово окупованих територій України школярам мають викладати не як окрему історію регіону, а як «продовження історії росії» з впровадженням імперського терміна «новоросія».

У такій інформаційній рамці дітям нав’язується уявлення про нібито історичну належність тимчасово окупованих територій України до росії, їх перебування у складі України подається як «відхилення від природного історичного розвитку», а окупація – як «відновлення історичної справедливості». Такий підхід спрямований на цілеспрямовану дискредитацію української системи освіти та історіографії як «спотворених» з метою сформувати у школярів недовіру до української держави, українського історичного наративу та власної ідентичності.

Історичний деструктив у шкільній програмі доповнюється ціннісно-ідеологічною обробкою в рамках нової навчальної дисципліни «Духовно-нравственная культура россии» («Духовно-моральна культура росії»).

Повідомлення про запровадження цього шкільного предмета супроводжуються наративами про «традиційні цінності», «історичну пам’ять», «героїв вітчизни» та роль релігійних інституцій у вихованні молоді. У джерелах, пов’язаних з мінпросвіти рф, курс позиціонується^[19] як складова «патріотичного виховання» дітей і молоді, яка доповнює політику спотворення історії, у рамках якої минуле ТОТ України пов’язується із загальним російським ідеологічним контекстом.

Ідеологічне спрямування зазначеного курсу найчіткіше простежується у змісті проєкту державного підручника для учнів п’ятих класів, розрахованого на 15 уроків, який оприлюднив референт управління адміністрації президента рф у гуманітарній сфері владислав кононов. Серед заявлених^[20] тем: «Патриотизм – любовь к Родине. Традиция служения Отечеству», «Патриотизм не в словах, а в делах и поступках», «Патриотизм – сила духа и надежды», «Православие – духовный стержень российской цивилизации», «Символы великой страны» («Патріотизм – любов до Батьківщини. Традиція служіння Вітчизні», «Патріотизм не в словах, а в ділах і вчинках», «Патріотизм – сила духу і надії», «Православ’я – духовний стрижень російської цивілізації», «Символи великої країни»). Зміст цих тем свідчить про орієнтацію дисципліни на формування лояльності до російської держави, російської історико-культурної моделі та уявлення про служіння «вітчизні» як найвищу суспільну цінність. На ТОТ України запровадження цієї дисципліни є інструментом витіснення української культури та національної свідомості.

Паралельно окупаційні адміністрації виводять ідеологічний вплив за межі шкільних класів, інтегруючи освіту з музейно-екскурсійною діяльністю та культурно-просвітницькими проєктами. Зокрема, окупаційне «міністерство освіти і науки Херсонської області» оприлюднило^[21] плани розширити у 2026 році програму історичного просвітництва і патріотичного виховання в комплексі «Новий Херсонес» на понад 5 тисяч школярів з різних регіонів. У повідомленні зазначалося, що діти відвідуватимуть музеї християнства, античності, Криму і «новоросії», а також знайомитимуться з «історичною роллю Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у розвитку російської держави».

Поїздки до «Нового Херсонеса» доповнюють шкільну програму з історії, розширюючи ідеологічний вплив на позашкільний простір. Музейні та екскурсійні програми подаються як начебто дозвілля та просвітництво, втім, насправді вони є складової ідеологічної рамки, у якій тимчасово окуповані території мають сприйматися як складові російської історії та державності. Через візуалізацію імперського наративу в музейних експозиціях діти отримують сфабриковані «докази» нібито історичної належності цих земель до росії. Такий формат поєднує відпочинок з ідеологічною обробкою, що робить маніпулятивний вплив менш помітним для дітей, але значно ефективнішим.

Відтак запровадження пропагандистських підручників, ідеологізованих дисциплін та позашкільних музейних проєктів створює на ТОТ України багаторівневу систему індоктринації. Завдяки поєднанню риторики про «об’єктивність» та «традиційні цінності» з дискредитацією української історіографії російська окупаційна влада формує у школярів сприйняття окупації як «відновлення історичної справедливості», витісняє українську ідентичність молоді та системно закріплює лояльність до держави-агресора як єдиної «батьківщини».

2.2. Мілітаризація шкільного середовища та його ідеологічна ритуалізація. Залучення школярів до підтримки армії рф

Поряд з реформуванням навчальних дисциплін російська окупаційна влада системно використовує військову форму та мілітаризований одяг у навчальних закладах і дитячих таборах як візуальний і психологічний інструмент ідеологічного впливу. Зокрема, у школах тимчасово окупованої Донеччини відкриваються «кадетські класи» слідчого комітету рф, де учнів зобов’язують носити спеціальну кадетську форму військового зразка. Голова окупаційної адміністрації Донецької області денис пушилін наголошував^[22] на необхідності забезпечення дітей повним комплектом «кадетського» одягу, а видатки на форму в Донецьку вже покрито коштом «субвенцій».

Паралельно у школах тимчасово окупованих Донецька, Маріуполя, Макіївки та Докучаєвська з 1 вересня 2026 року планують відкрити «козачі класи» для учнів 5-х класів. Окупаційна адміністрація називає це «козачим компонентом у системі освіти», який передбачає поєднання ідеологічного впливу з базовою військовою підготовкою та носінням «козацької форми». Окупаційні ресурси подають відкриття «козачих класів» як елемент «традиційного» і «патріотичного» виховання. Джерела^[23] цитують олександра єфременка, пов’язаного із «Союзом казаков новороссии» («Союзом козаків новоросії»), який зазначає, що в таких класах особливу увагу приділятимуть «патріотичному вихованню», історії «козацтва» та «козацькій історії рідного краю», а учням обіцяють преференції під час вступу до кадетських і «козачих» корпусів та закладів вищої освіти, пов’язаних з асоціацією «козачих» вишів.

Така модель поєднує освітні стимули з раннім включенням школярів до воєнізованої моделі виховання та соціалізації. Псевдоісторична та «козацька» символіка використовується для формування лояльності до російської держави та орієнтації на подальше навчання у кадетських і профільних закладах, водночас «козацька» компонента вбудовується в імперський наратив про «новоросію». Практика запровадження носіння військової форми та мілітаризованого одягу переслідує кілька цілей: по-перше, вона візуально нівелює індивідуальність дитини, інтегруючи її до колективної ідентичності «захисника росії»; по-друге, створює психологічний ефект належності до воєнізованої структури, що нормалізує військову службу як «природний життєвий вибір»; по-третє, поєднання форми з первинним вишколом формує у дітей позитивне ставлення до окупаційних військ.

Мілітаризація освітнього простору доповнюється залученням школярів до різних форм підтримки зс рф – від символічних ритуалів до матеріально-фінансової допомоги. Ці практики поєднують урочисті заходи, «благодійні» ініціативи та обов’язкові шкільні активності, що формують в учнів лояльність до російської армії. Наприклад, у Херсонській області окупаційне освітнє відомство повідомило^[24] про проведення «благодійного ярмарку-концерту “Творчий фронт”» на підтримку учасників «сво», який у супровідних матеріалах подається як спільна ініціатива «добрих справ» педагогів, дітей і батьків.

Одночасно у школах на тимчасово окупованих територіях від учнів вимагають виконувати російський гімн, шикуватися перед прапором, декламувати «патріотичні» вірші, писати листи й малювати для російських військових, а також відвідувати обов’язкові заняття – «Разговоры о важном» («Розмови про важливе»)^[25], у рамках яких поширюються антиукраїнські наративи.

Про системність цього підходу свідчать й інші масові заходи: в освітніх організаціях Херсонщини до «дня росії» проводили святкові та спортивні заходи, урочисті шикування з підняттям прапора рф, вікторини про «рідну країну», майстер-класи та роздачу стрічок в кольорах російського прапору. Очільник окупаційного освітнього відомства олексій григор’єв прямо пов’язував^[26] такі заходи з вихованням «любові і поваги до росії» та формуванням «сильного і згуртованого навколо росії майбутнього покоління».

Зазначені практики формують багаторівневу систему інтеграції дітей у воєнно-політичну систему держави-агресора. На символічному рівні через наведені вище щотижневі ритуали та творчі завдання відбувається героїзація окупантів та формується емоційний зв’язок між дитиною і російською армією. Через «благодійні ярмарки» та збори коштів дітей залучають до безпосередньої фінансової допомоги окупаційним військам, що подається як «патріотичний обов’язок».

Зрештою, поєднання військової атрибутики, «кадетських» і «козачих» класів із залученням школярів до нематеріальної та фінансової підтримки зс рф перетворює освітнє середовище на простір прихованої воєнної мобілізації. Через систему заохочень, обов’язкових ритуалів та воєнізований побут окупаційна влада поступово підриває українську національну ідентичність, готуючи підростаюче покоління до сприйняття військової служби в лавах армії рф як логічного продовження здобуття освіти.

2.3. Розбудова позашкільної військово-патріотичної мережі та інституційні механізми примусового призову

Одночасно зі змінами у шкільній програмі та побуті російська окупаційна влада розгорнула розгалужену систему позашкільних структур на тимчасово окупованих територіях України, спрямовану на поглиблену ідеологічну обробку та практичну мілітаризацію дітей і молоді. Ця інфраструктура є сполучною ланкою між шкільним середовищем та окупаційною воєнно-адміністративною системою.

На первинному, масовому рівні ідеологічна обробка здійснюється через підтримувані державою дитячо-юнацькі організації. У звіті^[27] Human Rights Watch за липень 2026 року зазначалося, що в контрольованих росією школах на тимчасово окупованих територіях учнів спонукали або прямо примушували вступати до таких структур, де ідеологічний вплив поєднувався з елементами військової підготовки. Зокрема, у звіті згадуються «Движение первых» («Рух перших») і «Юнармия» («Юнармія») та воєнізовані табори, у яких дітей навчали поводженню з автоматичною зброєю, дронами, мінами та гранатами. Ключовим інструментом охоплення є регіональні осередки «Движения первых» («Рух перших»)^[28], які системно поєднують навчання у школі з позашкільними активностями та військово-патріотичними форматами виховання.

Мілітаризація здійснюється через включення військово-прикладних дисциплін до системи позашкільного дозвілля. Окремим напрямом цього процесу на тимчасово окупованій частині Луганщини стало розгортання мережі спеціалізованих центрів, зокрема регіонального осередку центру «ВОИН» («ВОЇН»).

Матеріали^[29]^,[30],[31] окупаційних ресурсів свідчать, що дітей та підлітків системно залучають до занять з тактичної підготовки, використання спеціалізованих тренажерних комплексів, симуляторів БпЛА та практики керування дронами, а також до воєнізованих дитячих таборів.

У публічному просторі така військово-технічна підготовка подається під виглядом набуття «корисних цивільних навичок» та «патріотичного виховання», однак її мета полягає в цілеспрямованому формуванні у молоді базових компетенцій військового фаху, насамперед у сфері безпілотної авіації.

Розбудова окупаційними адміністраціями мережі дитячих та молодіжних організацій на тимчасово окупованих територіях України має системний і планомірний характер. Ворог створив багаторівневу інфраструктуру, яка забезпечує повний цикл ідеологічної обробки та військово-прикладної підготовки українських дітей. У структурі цієї мережі чітко простежується ієрархія та фахова спеціалізація залежно від глибини залучення молоді.

Кінцевим етапом цієї послідовної освітньої та позашкільної мілітаризації є її пряма інтеграція до окупаційної системи військового обліку та призову до збройних сил держави-агресора. Згідно з даними Human Rights Watch^[32], школи та коледжі на ТОТ України є первинними ланками включення юнаків до військової системи рф: зафіксовано випадки, коли хлопців віком від 16 років вивозили з навчальних закладів до військкоматів для постановки на облік, а у середніх спеціальних закладах збір документів здійснювався адміністративно, навіть без особистої участі студентів. Крім того, примус 18-річних юнаків до служби у російській армії є грубим порушенням міжнародного права.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини наголошує, що відповідно до міжнародного гуманітарного права держава-окупант не має права примушувати цивільне населення на окупованій території служити в її збройних силах. Тим не менше, згідно зі звітом ООН^[33], росія з жовтня 2023 року проводить системні призовні кампанії на ТОТ України, а з 2025 року чоловіки віком 18-30 років на цих територіях вперше почали отримувати електронні повістки.

Механізм залучення молоді до лав зс рф функціонує як система мобілізаційного тиску, де ранній військовий облік через навчальні заклади тісно пов’язаний з примусовою паспортизацією та суворим обмеженням свободи пересування. Нав’язування російського громадянства створює формально-юридичну підставу для зарахування молоді до категорії військовозобов’язаних осіб, а перешкоди для виїзду з тимчасово окупованих територій (вимога щодо наявності російських документів, закриття пунктів пропуску, ускладнений транзит) позбавляють юнаків фізичної можливості уникнути призову.

Зрештою, поєднання масових молодіжних рухів, спеціалізованого військово-технічного вишколу, раннього військового обліку з 16 років та блокування виїзду перетворює освітню систему на ТОТ України на елемент окупаційної військово-адміністративної машини. Замість навчального простору школа та позашкільні заклади перетворилися на конвеєр, який забезпечує ідеологічну перепрошивку, первинну військову підготовку та подальше примусове комплектування збройних сил держави-агресора людським ресурсом, що є воєнним злочином та порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

3. Наслідки мілітаризованого виховання дітей та підлітків на ТОТ України

Наведені нижче приклади демонструють, як військово-патріотичне виховання дітей і підлітків на тимчасово окупованих територіях з часом призводить до їхньої участі у бойових діях на боці росії. Залучення молоді зазвичай має послідовний характер: спочатку діти піддаються ідеологічній обробці та первинному вишколу у шкільних закладах чи воєнізованих організаціях, а після досягнення повноліття стають основою для комплектування підрозділів російської армії або підконтрольних їй формувань. Навіть трагічні наслідки – їхню загибель або важкі поранення – окупаційна влада використовує як інструмент пропаганди. Створення «парт героїв», меморіальних дошок та інформаційних сюжетів спрямовано на героїзацію війни і є додатковим стимулом для залучення до участі у бойових діях на боці рф наступних поколінь українських дітей.

3.1. Іван Шифман^[34]

Індоктринація

Іван Шифман навчався у школі №1 м.Кальміуське Донецької обл., де пройшов однорічний вишкіл у лавах «Юнармии» («Юнармії»).

Залучення до збройних формувань

Після досягнення 18 років вступив до «народної міліції днр» (1-ша окрема мотострілецька Слов’янська бригада). З початком повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях проти України та загинув 14 квітня 2022 року поблизу н.п. Новобахмутівка у 20-річному віці.

Пропагандистська інструменталізація

Окупаційна адміністрація використала біографію загиблого для ідеологічної роботи зі школярами. У школі №1 відкрили «парту героя» з його фотографією у формі «Юнармии» («Юнармії»). Поєднання «юнармійського» досвіду та загибелі подається як нормативний приклад для наслідування іншими учнями.

3.2. Олександр Стовба^[35]

Індоктринація

Олександр Стовба з 2016 року перебував у першому складі вихованців військово-патріотичного клубу «Патриот» («Патріот») (м. Горлівка Донецької обл.), інтегрованого в осередок руху «Молодая гвардия – Юнармия» («Молода гвардія – Юнармія»).

Залучення до збройних формувань

Долучився до лав підрозділів 1-го армійського корпусу зс рф, у складі яких брав участь у бойових діях проти України. У 22-річному віці загинув під час боїв поблизу Горлівки.

Пропагандистська інструменталізація

У жовтні 2023 року окупаційна адміністрація публічно вручила нагороду родичам загиблого, акцентувавши на тому, що він був «випускником “юнармійського” руху».

3.3. Даніїл Горовой^[36]^,[37],[38]

Індоктринація

Уродженець Мелітополя Даніїл Горовой провів дитинство в тимчасово окупованому Криму, де проходив вишкіл у «Крымском казацком кадетском корпусе» («Кримському козацькому кадетському корпусі»).

Залучення до збройних формувань

Після здобуття воєнізованої освіти уклав контракт на проходження військової служби у збройних силах рф. 4 серпня 2023 року загинув під час бойових дій у районі Роботиного-Вербового Запорізької області та був похований в Алушті.

Пропагандистська інструменталізація

«Кадетський корпус», в якому проходив вишкіл Д. Горовой, оприлюднив повідомлення про його загибель, позиціонуючи її як «героїчну».

3.4. Юрій Дорохов^[39]

Індоктринація

Юрій Дорохов був підданий окупаційному ідеологічному впливу у 8-річному віці. У 2016 році вступив до військово-патріотичного клубу «Патриот» («Патріот») у м. Горлівка, а згодом став співзасновником осередку руху «Молодая гвардия – Юнармия» («Молода гвардія – Юнармія»).

Залучення до збройних формувань

У 2022 році, відразу після досягнення повноліття, вступив до лав «народної міліції днр», у складі якої брав участь у бойових діях проти України на Херсонському напрямку, де зазнав важкого поранення, що призвело до ампутації кінцівки.

3.5. Олександр Мустяце^[40]^,[41]

Індоктринація

19-річний Олександр Мустяце після окупації с. Кринки Херсонської області разом з родиною був вивезений до краснодарського краю рф.

Залучення до збройних формувань

Перебуваючи на території рф, підписав контракт із зс рф. Зазнавши поранення під час штурму, лікувався у шпиталі ім. бурденка в москві, після чого був повторно відправлений на фронт.

Посилання:

^[1] https://rg.ru/documents/2023/02/21/document-regulirovanie.html

^[2] https://rg.ru/documents/2020/08/07/ob-obrazovanii-dok.html

^[3] https://www.kremlin.ru/acts/bank/48502/print

^[4] https://ppt.ru/obzory/vstupaet-v-silu/prikaz-minprosveshcheniya-rossii-22-06-2026-436

^[5] https://www.interfax.ru/amp/1108288

^[6] https://rapsinews.ru/incident_news/20260625/311970968.html

^[7] https://www.facebook.com/share/p/1GTzRNXvmm/

^[8] https://rapsinews.ru/incident_news/20260625/311970968.html

^[9] https://t.me/depobrherson/1611

^[10] https://rg.ru/documents/2022/07/19/document-1658161446449380.html

^[11] https://rg.ru/documents/2025/01/09/fz55-molodezh-doc.html