Протягом лютого-березня 2026 року на тлі загострення подій на Близькому Сході Центр протидії дезінформації (далі – Центр) зафіксував інформаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію України та її вищого політичного керівництва. Зазначена інформаційна кампанія реалізується суб’єктами, пов’язаними з кремлем та іранським режимом, і має на меті досягнення трьох взаємопов’язаних стратегічних цілей.

Першою ціллю є підрив міжнародної репутації України через поширення неправдивих тверджень про нібито потрапляння переданого їй західного озброєння на чорний ринок, а також про «неефективність» українських оборонних технологій. Другою – делегітимізація вищого політичного керівництва держави через нав’язування іміджу «некомпетентної» та «корумпованої» влади, яка буцімто жертвує безпекою країни заради особистого збагачення та провокує економічну дестабілізацію. Третьою – дискредитація міжнародного оборонного співробітництва України через поширення дезінформації про нібито втрати українських військових на Близькому Сході.

З-поміж деструктивних наративів, виявлених Центром за результатами моніторингу, особливо вирізняються такі:

Наратив 1: «Передана Україні західна зброя потрапляє на чорний ринок, а згодом – до Ірану»

В інформаційному просторі поширюється дезінформаційний наратив, що зброя, передана Україні міжнародними партнерами в рамках військової допомоги, нібито потрапляє на чорний ринок і згодом використовується країнами Близького Сходу, зокрема Іраном. Наприклад, деякі Telegram-канали, які мімікрують під українські, поширили фейкове відео, стилізоване під матеріал американського медіа USA Today, у якому стверджувалося, що з-поміж уламків озброєння, використаного Іраном для атак на Ізраїль та американські бази на Близькому Сході, нібито виявлено компоненти зброї, раніше переданої Україні. Для посилення «достовірності» у відео наводиться «коментар аналітика Інституту вивчення війни (ISW)», який «підтверджує факт продажу Україною високоточної зброї».

Центр встановив, що зазначений матеріал сфабрикований^[1]. На офіційних ресурсах USA Today відповідна публікація відсутня, а саме відео не містить характерних для матеріалів цього медіа атрибуційних підписів із зазначенням джерела та місця зйомки. Не відповідає дійсності й приписаний представнику ISW коментар, оскільки жодних подібних заяв не зафіксовано ані в його публічних акаунтах, ані в аналітичних матеріалах інституту.

^[1] Посилання на спростування Центру: https://t.me/CenterCounteringDisinformation/17331

Наратив 2: «Українське політичне керівництво діє в інтересах особистого збагачення, а не безпеки держави»

В інформаційному просторі поширюється наратив про «некомпетентність» українського керівництва, а ухвалені рішення дискредитуються як нібито продиктовані особистими корупційними інтересами. Підґрунтям для цього стала інформація про залучення українських військових експертів у сфері ППО та дрон-технологій до підтримки партнерів на Близькому Сході. На основі цього факту Telegram-канали, які мімікрують під українські, почали поширювати маніпулятивні повідомлення, що українська влада «замість захисту власних міст» відправляє найкращих спеціалістів для захисту «арабських шейхів».

Крім того, поширювалися повідомлення, що відрядження українських військових експертів начебто пов’язане із захистом майна українських політиків, чиновників, представників силових органів і військового командування за кордоном. Паралельно тиражувалися й інші, нічим не підтверджені, звинувачення, зокрема щодо «відкатів» від паливних угод або «особистого збагачення представників української влади» на тлі оборонного співробітництва з партнерами.

Наратив 3: «Економічна дестабілізація та зростання цін на пальне в Україні є наслідком дій вищого політичного керівництва країни»

В інформаційному просторі поширюється наратив про «економічний колапс» в Україні та «паливну кризу», відповідальність за які покладається на вище політичне керівництво держави. Інформаційним приводом для просування таких повідомлень стало зростання світових цін на нафту на тлі загострення подій на Близькому Сході та обмеження судноплавства в Ормузській протоці. Водночас деякі ресурси використали ці обставини для маніпулятивного нав’язування меседжу, що подорожчання пального в Україні є наслідком не зовнішніх економічних чинників, а нібито корупційних схем і бездіяльності української влади.

Зокрема, просувався меседж про буцімто існування корупційного механізму, у рамках якого деякі посадові особи використовують зростання цін на паливо як джерело особистого збагачення. При цьому такі звинувачення не підкріплені жодними доказами, а самі повідомлення ґрунтуються на конспірології і припущеннях та містять емоційно забарвлену риторику.

Наратив 4: «Україна зазнає втрат на Близькому Сході»

В інформаційному просторі поширюються дезінформаційні повідомлення про нібито загибель українських військовослужбовців, зокрема фахівців у сфері протиповітряної та протидронової оборони, внаслідок ударів Ірану по об’єктах на території країн Близького Сходу.

Окремо варто звернути увагу, що для надання дезінформаційним меседжам видимості «достовірності» пропагандистські ресурси використовують фотографії реальних українських військових, змінюють їхні персональні дані та додають вигадані обставини загибелі. Зокрема, в одному з таких випадків для «підтвердження» нібито загибелі українського військового в ОАЕ було використано справжнє фото загиблого у 2024 році захисника Миколи Сищика. Водночас за допомогою штучного інтелекту пропагандисти «омолодили» його та вигадали ім’я^[2].

^[2] Посилання на спростування Центру: https://t.me/CenterCounteringDisinformation/17601

Також зафіксовано використання реального фото українських військових, ймовірно, учасників музичного гурту «Будьмо» з Івано-Франківської області, мобілізованих у 2024 році. Зображення було змінено: його наклали на тло з пальмами та хмарочосами, щоб створити враження про перебування на Близькому Сході, а обличчя навмисно розмили для ускладнення ідентифікації. Водночас на фото збереглися характерні деталі, зокрема зовнішні риси та аксесуари, що дає змогу встановити факт підміни.

Тож зазначений наратив створено шляхом поєднання непідтверджених заяв, маніпулятивного використання фотоматеріалів і фальсифікації персональних даних.

Наратив 5: «Україна постачає партнерам неефективні оборонні технології»

В інформаційному просторі також поширюється дезінформаційний наратив, спрямований на дискредитацію українського військово-промислового комплексу, зокрема розробок у сфері протидії безпілотним системам. У таких повідомленнях стверджується, що українські протидронові рішення «неефективні» та не здатні забезпечити захист стратегічних об’єктів країн-партнерів.

Ключовим інструментом поширення цього наративу є використання сфальсифікованих відеоматеріалів, стилізованих під контент авторитетних міжнародних медіа, зокрема Al Jazeera^[3].

Маніпуляція полягає в поєднанні вигаданих фактів з реальною міжнародною співпрацею України у сфері оборонних технологій. У такий спосіб формується хибне уявлення про низьку ефективність українських розробок та «неспроможність» України виконувати зобов’язання як безпекового партнера.

^[3] Посилання на спростування Центру: https://t.me/CenterCounteringDisinformation/17615

Залучені актори

До поширення таких дезінформаційних наративів залучено сукупність акторів різного рівня – від офіційних осіб до розгалужених мереж інформаційного впливу:

• Офіційні представники рф та Ірану: публічні заяви офіційних представників рф та Ірану використовуються як первинне джерело для подальшого поширення деструктивних меседжів.
• Мережа пропагандистських ресурсів «Portal Kombat»: ця мережа є масштабною екосистемою інформаційного впливу держави-агресора, яку умовно можна поділити на два основні сегменти – «Pravda» та «ZOV»:
  • Мережа пропагандистських ресурсів «Pravda» створена у 2022 році та є одним з ключових інструментів міжнародного інформаційного впливу держави-агресора. Згідно з даними відкритих джерел, станом на квітень 2024 року вона налічувала 224 «інформаційні портали» та охоплювала майже всі країни Європейського Союзу, а також окремі держави Азії, Африки, Північної Америки та Океанії.
  • Мережа пропагандистських ресурсів «ZOV» орієнтована насамперед на українську аудиторію. Станом на початок 2026 року вона включає щонайменше 68 вебсайтів, 40 Telegram-каналів і 40 сторінок у соціальній мережі VKontakte. Її особливістю є адаптація деструктивного контенту до окремих регіонів України та великих міст, що дає змогу створювати ілюзію локального походження таких повідомлень^[4].
• Ресурси, пов’язані з гу гш зс рф: зокрема, Telegram-канали «Легитимный», «Резидент», «Сплетница» та інші. Згідно з інформацією Служби безпеки України, вони пов’язані з 85-м головним центром спеціальної служби гу гш зс рф^[5].
• Мережа пропагандистських ресурсів «UkrLeaks»: ця мережа безпосередньо пов’язана з підсанкційним Василем Прозоровим і здійснює системну діяльність, спрямовану на дискредитацію України та її міжнародних партнерів. Станом на грудень 2024 року вона налічувала 47 проросійських інформаційних ресурсів, які продукували аудіовізуальний і текстовий контент 13 мовами^[6].
• Мережа пропагандистських ресурсів «InfoDefense»: ця мережа функціонує як багатомовна інформаційна екосистема, орієнтована на міжнародну аудиторію. Станом на 2025 рік вона охоплює щонайменше 61 інформаційний ресурс, з яких 46 є Telegram-каналами, що забезпечують основне поширення контенту^[7].
• Інформаційні ресурси, пов’язані з колаборантом Віктором Медведчуком: зокрема, йдеться про ресурси проєкту «Другая Украина», які системно просувають антиукраїнські наративи.
• Іранські державні медіа: подекуди ці інформаційні ресурси синхронізуються з проросійськими та поширюють наративи, вигідні кремлю.
• Х-акаунти, які можуть використовуватися державою-агресором: такі акаунти часто маскуються під незалежних аналітиків, журналістів або громадських коментаторів, однак системно поширюють наративи, подібні до російської пропаганди^[8].

^[4] Посилання на аналітичний звіт Центру: https://cpd.gov.ua/reports/analitychnyj-zvit-merezha-rosijskyh-propagandystskyh-resursiv-zov/

^[5] Посилання на публікацію Служби безпеки України:  https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vykryla-ahenturnu-merezhu-spetssluzhb-rf-yaka-destabilizuvala-sytuatsiiu-v-ukraini-cherez-telegramkanaly

^[6] Посилання на аналітичний звіт Центру: https://cpd.gov.ua/reports/analitychnyj-zvit-merezha-rosijskyh-propagandystskyh-resursiv-ukrleaks/

^[7] Посилання на аналітичний звіт Центру: https://cpd.gov.ua/reports/analitychnyj-zvit-merezha-rosijskyh-propagandystskyh-resursiv-infodefense/

^[8] Посилання на аналітичний звіт Центру: https://cpd.gov.ua/reports/analitychnyj-zvit-anglomovni-akaunty-v-x-yaki-mozhe-vykorystovuvaty-rosijska-federacziya/

Техніки тактики та процедури  (TTP’s)

Для поширення деструктивних повідомлень використовувалися такі техніки, тактики та процедури:

1. Брендовий спуфінг (Brand Spoofing): ця тактика полягає у створенні фальшивих медіаматеріалів, які стилізуються під авторитетні міжнародні медіа, такі як USA Today. Такий прийом має на меті знизити критичне сприйняття інформації аудиторією, яка орієнтується на впізнаваність бренду, однак не перевіряє деталі оформлення. Виготовлені у такий спосіб фейкові відео або статті часто не містять стандартних атрибуційних елементів (підписів під зображеннями, посилань на джерела, даних про авторів), що створює враження оригінального контенту.
2. Фейкова атрибуція реальним особам: ця техніка передбачає приписування вигаданих коментарів реальним експертам або аналітикам, як у випадку з аналітиком ISW. Цитата, приписана реальній особі, створює враження достовірності, хоча насправді є вигаданою, що ускладнює її перевірку та спростування.
3. Координоване поширення: ця тактика передбачає одночасне або майже одночасне поширення ідентичних чи майже ідентичних публікацій, наприклад через Telegram-канали, зокрема ті, що мімікрують під локальні українські інформаційні ресурси, такі як «Республика Одесса», «Одесса Zа Победу!» та інші.
4. Змішування фактів з маніпуляцією (Factual Laundering): ця тактика полягає у використанні реальних подій (наприклад, зростання цін на нафту, постачання Україною партнерам оборонних технологій тощо) як «фундаменту», на якому «добудовуються» безпідставні звинувачення у корупції, злочинних намірах або особистому збагаченні деяких осіб. Завдяки таким маніпуляціям деструктивні наративи виглядають як нібито логічне продовження фактів, що істотно ускладнює їх спростування.
5. Рециклінг «сплячих» наративів: ця техніка передбачає повторне використання вже відпрацьованих дезінформаційних наративів у нових геополітичних обставинах. Зокрема, ще у 2023 році в аналітичному звіті «Чорний ринок зброї» Центр зафіксував російську дезінформаційну кампанію, спрямовану на закріплення наративу, що Україна нібито торгує наданою їй зброєю, та є «основним фактором дестабілізації у всіх гарячих точках світу». Саме цей шаблон згодом був адаптований під події на Близькому Сході^[9].
6. Використання технологій ШІ: ця тактика полягає у застосуванні штучного інтелекту для створення або редагування фейкових відео- та фотоматеріалів з метою надання маніпуляціям правдоподібності. У таких матеріалах можуть міститися як вигадані персонажі, так і реальні особи, чию зовнішність частково відтворено або модифіковано на основі образів, уже доступних у публічному просторі, зокрема військовослужбовців або відомих особистостей.

^[9] Посилання на аналітичний звіт Центру: https://cpd.gov.ua/announcement/analitychnyj-zvit-na-temu-chornyj-rynok-zbroyi/

Мета поширення деструктивних наративів

Системне поширення зазначених наративів спрямовано на комплексну дестабілізацію ситуації в Україні та цілеспрямовану дискредитацію держави на міжнародній арені.

На рівні українського суспільства поширення подібних наративів спрямовано на підрив довіри громадян до вищого військово-політичного керівництва та державних інституцій через маніпуляції викликами для економіки, безпековими ризиками, питаннями міжнародної підтримки тощо. Меседжі про нібито пріоритет особистих інтересів влади над безпекою громадян та «управлінську неспроможність» держави мають на меті деморалізувати суспільство і посилити невизначеність щодо майбутнього.

На міжнародному рівні поширення таких наративів спрямовано на підрив іміджу України як відповідального та надійного партнера. Через формування сумнівів щодо прозорості використання військової допомоги, ефективності рішень у сфері оборони і спроможності вітчизняного військово-промислового комплексу формується підґрунтя для послаблення або згортання подальшої підтримки України. Мета – ізоляція України, підрив її обороноздатності та делегітимізація дій вищого політичного керівництва держави.