Повномасштабне вторгнення росії в Україну радикально змінює підходи західних лідерів до формату гарантування європейської безпеки. Становлення російської економіки на «військові рейки» та резонансна заява Трампа, що у разі його повернення в Білий дім США не стане на захист своїх європейських союзників по НАТО, якщо вони недостатньо інвестують у свою оборону, привели Європу до найнебезпечнішого за останні десятиліття переломного моменту. Підозріла смерть російського опозиціонера О. Навального стала лише черговим каталізатором, який спонукає лідерів європейських держав активно шукати запасні шляхи у забезпеченні власної безпеки.
Що стоїть за переформатуванням архітектури європейської безпеки?
По-перше, європейські країни намагаються бути самостійними у військовому плані від США. Як вважає міністр оборони Німеччини Б. Пісторіус, темпи нарощування обсягів виробництва європейської зброї та боєприпасів зможуть заповнити «американські прогалини». Водночас прем’єр-міністр Нідерландів М. Рютте запропонував зменшити істерію з приводу можливого повернення Трампа до Білого дому, адже в інтересах Європи витрачати більше на оборону та нарощувати виробництво боєприпасів. За прогнозами, наприкінці цього року Європа зможе виробляти 1-2 мільйона снарядів на рік, що може випередити США. Минулого тижня канцлер Німеччини О. Шольц заклав фундамент нового заводу з виробництва боєприпасів, що має дозволити країні відновити свій арсенал артилерійських снарядів та поновити військові поставки боєприпасів Україні.
По-друге, невпевненість європейських лідерів у застосуванні США 5-ї статті договору НАТО про колективну оборону змушує чиновників в Європі обговорювати альтернативний план із захисту європейських країн від російської загрози. Йдеться про проєкт створення «загальноконтинентального доповнення» НАТО, спрямованого на посилення можливостей оборони європейських країн. Поки що не йдеться про повну альтернативу НАТО – найімовірніше, обговорюється європейська автономія у складі НАТО, коли військовий блок ЄС працюватиме одночасно з американськими гарантіями безпеки. Першим кроком у цьому напрямку має стати запровадження посади єврокомісара з питань оборони.
Втім, за оцінками експерта з питань оборони з Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки К. Майора, наразі Європа не має змоги найближчим часом замінити Сполучені Штати як гаранта безпеки. Адже встановленим НАТО стандартам, які вимагають збільшення військових витрат понад 2% від економічного виробництва, крім США наразі відповідають лише 11 із 31 члена Альянсу.
По-третє, європейські лідери розуміють, що без України не існує архітектури безпеки Європи. Ба більше, О. Шольц вважає, що невизначеність з американськими пакетами допомоги та озброєнь для України створює реальну загрозу того, що агресивні зусилля росії в Україні можуть швидко перетворитися на пряму загрозу країнам НАТО в Європі. Тим більше, що відведення військ з Авдіївки обумовлені саме нестачею артилерії, ППО та далекобійних ракет через зволікання Конгресом ухвалення законопроєкту про додаткову допомогу. Тож, європейські члени Альянсу вимушені взяти на себе основні обов’язки з військової підтримки України. Наразі зобов’язання Європи перед Україною вже перевищують обіцянки Вашингтона. Тому європейським союзникам, найімовірніше, доведеться враховувати у власних оборонних бюджетах і витрати на допомогу Україні. Водночас підсумки Мюнхенської конференції з безпеки дають певну надію, що зрештою пакет допомоги Україні буде схвалено, питання лише у його форматі та точному обсязі.
По-четверте, ядерне залякування рф поряд з розміщенням в Білорусі російської тактичної ядерної зброї вимагають змін усієї архітектури безпеки Європи. Як вважає представниця Держдепу США А. Калан, передовсім це стосується необхідності структурних змін в ООН, адже російське «право вето» в Раді Безпеки ООН є міжнародним парадоксом, коли держава-агресорка, яка становить загрозу для миру та стабільності у світі, має право опікуватись світовим порядком. Тож, позбавлення членства росії в цій міжнародній організації є важливим елементом забезпечення системи світової безпеки, тим більше, що юридичні підстави для такої процедури існують.
Отже, крім збільшення витрат на власну оборону та змін організації й структури військ і розстановки ядерних сил, Європі доведеться переглянути роль України в структурі європейської безпеки. Практичним кроком долучення України до загальноєвропейської системи безпеки є укладання угод про гарантії безпеки України з Британією, Німеччиною та Францією (українська й американська команди вже працюють над аналогічною угодою між Україною та США). Принципово, що сторони-підписанти бачать безпекові угоди як тимчасові – до часу вступу України в НАТО, оскільки лише Альянс може бути гарантом української та європейської безпеки.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрид на тему: Які підсумки засідання «Рамштайн-19»? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/yaki-pidsumky-zasidannya-ramshtajn-19/
