Повідомлення російської служби виконання покарань про смерть 17 лютого російського опозиційного політика О. Навального у колонії стало певним шоком для демократичної спільноти всього світу. Адже, як один з лідерів російської опозиції, він завжди залишався проблемою для кремля та становив небезпеку для путіна. Ба більше, керівник незалежної міжнародної розвідувальної спільноти Bellingcat Х. Грозєв припускав, що наступним очільником рф міг стати опозиціонер О. Навальний. Відомо, що на Навального неодноразова вчиняли напади – у 2017 році його облили зеленкою в Барнаулі й невідомою рідиною в москві, а у серпні 2020 року госпіталізували з літака з симптомами отруєння. Як з’ясував Федеральний уряд Німеччини з посиланням на дослідження спецлабораторії Бундесверу, Навального отруїли речовиною нервово-паралітичної дії групи «Новичок». Після реабілітації в Німеччині 17 січня 2021 року Навальний повернувся до росії, де його заарештували та після низки судових процесів засудили на 19 років позбавлення волі в колонії особливого режиму «Полярний вовк» у селищі Харп за полярним колом. Там, як заявила російська влада, він раптово втратив свідомість і помер у віці 47 років.
Як відреагували світ, Україна та рф на знищення головного кремлівського опозиціонера?
По-перше, демократичний світ очікувано відреагував на звістку звинуваченнями у вбивстві самого путіна та його оточення. Так, латвійський Президент Е. Рінкевичс заявив, що «Навальний щойно був жорстоко вбитий кремлем». Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн закликала західний світ згуртуватися «в нашій боротьбі за свободу і безпеку тих, хто наважився виступити проти автократії». Канцлер Німеччини О. Шольц заявив, що «в росії кожен, хто виступає за демократію, має боятися за своє життя й за свою безпеку». Голова Європейської ради Ш. Мішель: «ЄС вважає російський режим єдиним відповідальним за цю трагічну смерть». Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг заявив, що «ми маємо встановити всі факти, а росія має відповісти на всі серйозні запитання щодо обставин його смерті». Президент України В. Зеленський зауважив, що «очевидно, Навальний убитий путіним, як і тисячі інших закатованих, замучених через одну цю істоту».
Отже, західні лідери у своїх оцінках, поряд з констатацією репресивності путінського режиму та вимог до москви дати роз’яснення, намагаються згуртувати демократичний західний світ для активнішої протидії москві. Є всі сподівання, що реакція на смерть Навального спонукає країни НАТО і, зокрема, США активізувати військову підтримку України задля спільної перемоги над агресивною росією.
По-друге, варто відзначити, що в Україні ставлення до Навального було неоднозначним. Адже за поглядами він був ліберальним російським націоналістом і, найперше, переймався інтересами своєї держави всупереч українським інтересам. Тож, з одного боку, Навальному в Україні часто згадували його слова, що «Крим – не бутерброд із ковбасою, щоб його туди-сюди повертати», а з іншого – саме він у 2014-му підтримав Революцію гідності, закликав західні країни накласти санкції на великих російських бізнесменів, а після 24 лютого 2022 року звернувся із в’язниці до росіян із закликом виходити на протест проти російської агресії. Війну проти України він називав несправедливою, заявляв, що очікує неминучої поразки росії, пропонував визнати територію України в кордонах 1991 року і платити їй компенсацію за агресію. До речі, після початку повномасштабного вторгнення в Україну Навальний змінив свою позицію і щодо Криму. Водночас він не був згоден з тезою, що у всіх росіян імперська свідомість і називав таку думку – нісенітницею. Тож, хоча Навальний протистояв авторитарній владі, він просував свої ідеї у формі, близької та зрозумілої російському електорату. Тому, не варто в Україні ліпити з Навального образ безгрішного «демократичного святого», проте слід віддати належне мужності людини, яка становила для режиму путіна реальну загрозу і була закатована нашим спільним ворогом.
По-третє, в росії та в російській політичній еміграції загибель Навального викликала психологічний шок. Адже опозиціонер певною частиною російського населення сприймався як особистий ворог путіна в країні, де політичні вбивства стали звичайною практикою. Підозріла загибель політичного в’язня для них виглядає як спроба кремля звести рахунки з опозицією. Втім, росіяни відчувають страх від того, з якою маніакальною завзятістю кремль знищує всіх, хто ніс надію, що в росії можливо щось змінити. У цьом списку Політковська, Нємцов і наразі Навальний. Відтак, якщо після вбивства Нємцова у 2015 році ще кілька років проводилися тисячні «Марші Нємцова», на яких посеред москви несли й українські знамена, то 17 лютого – на мітинги у памʼять про загибель Навального вийшло приблизно 200 активістів у 21 російському місті. Отже, на те, що смерть Навального стане «чорною міткою» і стане початком революції або мітингів, які призведуть до дестабілізації всередині країни, розраховувати не доводиться. До того ж опозиційні осередки всередині країни розгромлені, а більша частина опозиції виїхала за кордон. Російську опозицію, що залишилась, очікує тиск, адже будь-яка протестна активність напередодні президентських виборів небажана для кремля. Щоб уникнути найменшого натяку на масові заворушення, в рф розгорнута інформаційно-психологічна операція з дискредитації Навального та його оточення. Найпрогнозованіші наслідки загибелі політика – опозиція з часом зрозуміє, що єдиний метод боротьби з кремлівським режимом – силовий.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрид на тему: Які підсумки засідання «Рамштайн-19»? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/yaki-pidsumky-zasidannya-ramshtajn-19/
