22 березня російські війська влаштували черговий масований комбінований удар по Україні. Це був один із наймасштабніших обстрілів об’єктів вітчизняної енергетики. Україну атакували 63 дрони-камікадзе Shahed та 88 ракет різного базування. Незважаючи на те, що зенітно-ракетним підрозділам Повітряних Сил України, мобільним вогневим групам і засобам радіоелектронної боротьби вдалося знищити 55 ударних безпілотників, 35 крилатих ракет Х-101/Х-555 та 2 керовані авіаційні ракети Х-59, у різних областях є влучання й пошкодження обʼєктів генерації, системи передачі й розподілу електроенергії. Через масовані ракетні обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури частково без світла залишились Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя, Сумська, Львівська, Одеська, Вінницька, Івано-Франківська, Полтавська, Тернопільська та Хмельницька області. Влучання є і по найбільшій гідроелектростанції України – ДніпроГЕС у Запоріжжі. Зокрема, пошкоджень зазнали гідроспоруди й дамба, створивши передумови до нової екологічної катастрофи. Також російська ракета потрапила в тролейбус із мирними громадянами, що рухався через дамбу на греблі ДніпроГЕС.
Чого добивається російська воєнщина, намагаючись знищити об’єкти критичної інфраструктури України?
По-перше, як бачимо, російські терористи намагаються не просто пошкодити, а спробувати – як і минулого року – спричинити масштабний збій у роботі об’єктів енергозабезпечення в ключових промислових регіонах на сході й центрі країни. Це чудово видно на прикладі наслідків обстрілу Харківщини. Так, здійснивши 22 березня більше 15 ракетних ударів по обʼєктах енергетики Харкова, окупанти залишили місто повністю без світла, що спровокувало ланцюгову реакцію – через знеструмлення насосних підстанцій у місті вже спостерігаються проблеми з водопостачанням, на маршрути не вийшов електротранспорт, метрополітен наразі працює виключно як укриття, а рух усіх поїздів на Харківському вузлі, включно зі швидкісними електропоїздами Hyundai Rotem, здійснюватиметься тепловозною тягою. Через знеструмлення під час ракетної атаки зовнішньої повітряної лінії ПЛ-750кВ «Дніпровська», що з’єднує тимчасово окуповану Запорізьку атомну електростанцію з об’єднаною енергосистемою України, АЕС перебуває на межі блекауту. Щоб завдати найбільшої шкоди, військові рф консультуються з російськими енергетиками, адже більшість об’єктів енергетичної інфраструктури в Україні побудовані за часів срср і не зазнали значних змін.
Тож, відключенням від енергоспоживання наших ключових промислових регіонів росіяни намагаються, з одного боку, зруйнувати нашу економіку та послабити підтримку української армії в умовах тимчасового зволікання з наданням американської фінансової допомоги. З іншого боку, спробою знищити звичний спосіб життя жителів великих українських міст і маленьких населених пунктів росія переслідує головну мету – максимально деморалізувати населення та підірвати його волю до опору відчуттям втоми від війни, невизначеності її перспектив і зневіри в можливість військово-політичного керівництва країн їх захистити. У такий спосіб кремль готує підґрунтя для «розхитування» українського суспільства зсередини та прийняття ним російських умов припинення війни «в обмін на території».
По-друге, суто військовою причиною масованих російських обстрілів є виснаження безперервними ударами української системи ППО та виявлення місць їх розташування, щоб знищити або спробувати обійти їх у складних траєкторіях. Крім того, росіяни не втрачають можливості скористатися затримкою в постачанні західними партнерами України ракет для захисту повітря і відпрацювати нову тактику застосування високоточних крилатих і балістичних ракет для прориву української ППО. Відтак, для підвищення ефективності повітряних ударів по Україні маршрути ракет прокладалися у такий спосіб: вони залітали у різні райони, далі розходилися, а потім одночасно підлітали до міст із різних сторін, що дуже ускладнило роботу української ППО.
По-третє, інтенсивність обстрілів української інфраструктури, на думку кремлівських політехнологів, нівелює відсутність успіхів російської армії на фронті. Адже у післявиборчий період путіну дуже важливо продемонструвати народу хоч якісь аргументи на користь продовження так званої спецоперації. Втім, кремль усвідомлює, що перемогти військовим шляхом російські війська не здатні і сподівається, що через ці атаки українці змістять фокус із бойових дій на Сході та Півдні на переважний захист енергетичних об’єктів у тилу. Таким чином рф розраховує щонайменше здобути хоча би паузу для відновлення ресурсів та боєздатності своїх військових підрозділів, а щонайбільше – примусити Україну до перемовин. Водночас ураження енергетичних об’єктів на території України російська пропаганда намагається подати як «помсту» за збільшення інтенсивності та частоти ударів українських дронів по нафтопереробних потужностях росії. Лише з початку року пошкоджено понад десять великих заводів і нафтобаз у санкт-петербурзі, ярославлі, орлі, волгограді, туапсе, клинцях, усть-лузі, рязані, брянській, бєлгородській, ростовській, нижньогородській та ленінградській областях. Крім нанесення шкоди російській економіці, удари по НПЗ руйнують логістику військових постачань та зменшують можливості окупантів із нарощування кількості обстрілів, оскільки паливо з російських заводів прямує в Україну, де заправляє танки, БМП і літаки ворога, які запускають ракети по українцях. Також більшість російських НПЗ побудовані з використанням західного обладнання, що в умовах запровадження санкцій суттєво ускладнює та уповільнює ремонт атакованих об’єктів.
Отже, найімовірніше, росія продовжить використовувати електроенергію як зброю, завдаючи ударів по нашій енергетичній інфраструктурі, поки Україна та Захід не знайдуть способу переконати путіна їх припинити. Це напряму залежить від низки таких факторів, як спроможність кремля вирішити серйозні проблеми з виробництвом ракет, зокрема з постачанням контрабандних мікросхем, можливість українських засобів ППО і далі відбивати російські атаки, а також від загальної ситуації на фронті. Тож, найкращою відповіддю Заходу на останні російські атаки України став би компроміс між Конгресом і Білим домом США в погодженні довгоочікуваного законопроєкту про додаткове фінансування України. Наразі оптимістичними виглядають підсумки 20-го засідання у форматі «Рамштайн», де партнери України запевнили в подальшому наданні більшої кількості ракет для систем протиповітряної оборони. Крім того, Україна очікує допомоги партнерів і у відновленні пошкодженої енергетичної інфраструктури.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрид на тему: Які підсумки 20-го засідання у форматі «Рамштайн»? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/yaki-pidsumky-20-go-zasidannya-v-formati-ramshtajn/
