Оприлюднене колишнім ведучим Fox News Т. Карлсоном інтерв’ю стало для путіна першим публічним спілкуванням із представниками західних медіа від початку вторгнення в Україну. Російська пропаганда просувала майбутнє інтерв’ю як сенсаційну новину, покликану обґрунтувати світовій спільноті своє вторгнення в Україну. Проте розчаровані глядачі протягом двогодинної розмови не почули від путіна нічого нового, крім давніх наративів про російську версію «історії України», звинувачень на адресу НАТО та готовності одночасно продовжувати війну і домовлятися про мир.
Оприлюднені президентом рф тези можна розділити на умовні змістовні блоки.
По-перше, майже пів години пішло на екскурс в «історію України». З основних фантазій путіна: «все лівобережжя Дніпра, включно з Києвом, – це історично російські землі», «Україна – штучна держава», назву якої начебто вигадали поляки, а створили ленін і сталін. А ще очільник кремля заявив, що ідеї використання українізації щодо росіян були вигадані перед Першою світовою війною австрійським генштабом. Тож, путін повторив тези давніх російських інформаційних операцій із заперечення існування української державності та ідентичності. Переписування багатовікової історії та спроба представити вторгнення як повернення до складу росії нібито «історично російських земель» неодноразово використовувалось російською пропагандою для виправдання максималістських претензій росії до України, а також реалізації імперських амбіцій в Європі.
По-друге, путін традиційно зачепив тему «фашизму в Україні» і фактично оприлюднив наміри замінити нинішнє українське керівництво на прийнятне для кремля. В якості «вагомого» аргументу путін розповів про начебто розмову із Зеленським, у якій докоряв йому за «підтримку неонацистів», коли його «батько воював із фашизмом». Однак батько українського Президента народився через два роки після завершення Другої світової війни і ніяк не міг бути фронтовиком.
По-третє, диктатор продовжив спроби виправдати вторгнення росії в Україну. Для цього путін узявся повторювати набридливу російську риторику про те, що 2005 та 2014 років в Україні стався «державний переворот», який підтримували західні спецслужби. Мовляв, саме підтриманий США «переворот» в Україні в 2014 році змусив росію вторгнутися в Крим і почати військові операції на Донбасі. За словами путіна, росія була готова реалізувати Мінські угоди, а українська влада начебто відмовилася їх виконувати. Насправді Мінські домовленості підписував попередник В. Зеленського, який був вимушений їх підписати на тлі поразок української армії на Донбасі. Після оцінки умов угоди новим Президентом стало зрозуміло, що їх потрібно міняти, адже у тому вигляді, в якому вони були підписані, їх виконати неможливо. Але росія була категорично проти цих змін і використала ситуацію як тригер для вторгнення на Донбас.
По-четверте, путін спробував використати це інтерв’ю для поширення наративу про готовність домовлятись і зупиняти війну, на відміну від української влади, яка відмовляється від переговорів за вказівкою зі США. Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) впевнені, що переговорна позиція путіна не змінилася і він не збирається припиняти війну в Україні без досягнення таких цілей «спецоперації», як «денацифікація» і «нейтралітет України». Імітуючи готовність до переговорів, росія прагне використати зацікавленість Заходу у врегулюванні конфлікту для тиску на українську владу. Насправді рф прагне використати перемир’я для зміцнення російських військ, щоб знищити Україну як державу.
Під час розмови путін окремо зачепив тему ймовірної загрози нападу на країни НАТО. Як і раніше, він запевнив, що жодних територіальних претензій до країн НАТО росія не має, а твердження натовських військових про підготовку рф до війни «потрібні для роздмухування антиросійських настроїв на Заході». Як насправді кремль грається «ядерним шантажем» для залякування західних лідерів – добре відомо.
Вочевидь, інтерв’ю мало б стати найбільшою інформаційно-психологічною спецоперацією путіна в намаганні «розплющити американцям очі на правду», яку від них нібито ретельно приховують. Насправді ця подія хоч і стала піком російської пропаганди, але зобразити росію потерпілою стороною, яка оточена НАТО й була змушена напасти на Україну «в порядку самооборони», не вдалося. Ретрансляція давно відомих маніпуляцій, фейків і нудний переказ своєї версії російської та української історії викликали у більшості глядачів лише роздратування і навряд чи знайдуть відгук у консервативної частини аудиторії Карлсона у США. Крім того, глядачі так і не отримали відповіді на гострі для західного суспільства питання, адже журналіст жодного разу не згадав про бомбардування Маріуполя, вбивства в Бучі або депортацію українських дітей.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрид на тему: Які сценарії «Третьої світової війни» бачать західні медіа? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/yaki-sczenariyi-tretoyi-svitovoyi-vijny-bachat-zahidni-media/
