Україна завжди залишалась у фокусі уваги російської пропаганди, яка, поширенням спотворених версії подій та фактів, намагається знайти виправдання своїм діям. У залежності від розвитку подій, форми та методи деструктивного впливу кремля постійно змінювались.
Задовго до Євромайдану сталою тенденцією російської пропаганди було позиціонування України як «failed state» – країни, що неспроможна зберегти своє незалежне існування і приречена на територіальний розпад.
Після подій 2014 року головною ціллю російських пропагандистів стали спроби мобілізувати населення України проти нової української влади та штучне провокування міжетнічної ворожнечі. Наративи про т.зв. геноцид російськомовних громадян, насильницьку українізацію, порушення прав російськомовних в Україні залишались трендом роспропаганди протягом 8 років. На тлі критики радикальних організацій пропагандистські ЗМІ поширювали ідеї про антисемітизм в Україні, відсутність свободи слова, а також переслідування інакодумства. Таким чином кремль готував з російськомовних українців «п’яту колону» як основу підтримки майбутнього вторгнення. Але спроба представити російських окупантів як визволителів не спрацювала. Вбивства мирного населення українських міст через варварські обстріли нівелювали ці сподівання.
Після подій на Донбасі та анексії Криму головним наративом пропаганди рф стали «злочини київських карателів» (саме так в рф називали бійців Національної гвардії, регулярних військових частин та добровольчих батальйонів). З 2015 р. пропагандистські ЗМІ рф почали «розкручувати» меседж про втручання в події на Донбасі США і НАТО, під впливом яких Україна саботує Мінські домовленості. У свідомість аудиторії просувалась теза, що легітимізація невизнаних «республік» є виправданою, а «громадянську війну» в Україні варто розглядати як наміри Заходу знищити росію, що змусило путіна прийняти рішення щодо вторгнення.
Формальним приводом для початку війни стали влаштовані рф провокації – обстріл закинутих будівель на території рф, так званий «прорив української техніки», підрив автівки в ОРДЛО, театральне вивезення людей з Донецька нібито через «українські обстріли». Щоб виправдати агресію благородними міркуваннями, міноборони рф 25 березня повідомило про, начебто, перехоплення шифротелеграми Нацгвардії України із секретним наказом про підготовку наступу на Донбас до 28 лютого. Сьогодні фейк, що Україна готувала напад на росію, а та її просто випередила, розповідають дітям у російських школах.
Цілями війни були проголошені «денацифікація» і «демілітаризація». Інформаційна обробка росіян з навішування українцям ярликів нацизму та мілітаризму супроводжувалась нескінченними телетрансляціями, в яких росіян залякували кадрами рунічних татуювань і парадів зі смолоскипами.
З обстрілами енергетичної інфраструктури та жертвами серед мирного населення, російська пропаганда вдалася до прийому «віддзеркалення», коли на звинувачення рф у військових злочинах українцям висуваються аналогічні, але сфальсифіковані звинувачення. У російських ефірах цілодобово «крутяться» сюжети про те, як «нацисти ховаються за спинами мирних жителів і провокують їх обстріли та смерті».
Після широкої міжнародної військової підтримки України росіяни вчергове змінили тактику інформаційної війни. Щоб спровокувати недовіру до української влади і зменшити потік Західної зброї, Україну звинуватили в розкраданні зброї. До спотворення реальності кремль залучив «незалежних» експертів та журналістів з проросійського лобі в ЄС та США, на формування якого росія не шкодувала сил та коштів. Російські ЗМІ, зокрема, цитували ексрадника міністра оборони США Д.Макгрегора (про відсутність у країн Заходу потенціалу протистояння рф), американського економіста Д.Сакса (про те, що насправді війна в Україні йде, нібито, між США та росією), німецького блогера К.Доткома (стверджував, що, попри поставки зброї НАТО, росія однозначно перемагає Україну). США та союзники України зуміли своєчасно викрити ці маніпуляції та не відступили від військової підтримки України.
Провал інших ключових інформаційних важелів кремля – зернового, енергетичного та ядерного – став очевидним навіть для найвідчайдушніших прихильників путіна як в росії та Україні, так і на Заході.
Наразі мережа російської пропаганди зосередила свої зусилля на поширенні закликів до миру на умовах росії та просуванні традиційних наративів про «втому Заходу від України», «розкрадання допомоги від союзників» та «недієвість санкцій, накладених на росію».
❗️ Провал «спецоперації» та її інформаційного супроводу не змінив стратегічного курсу кремля з поширення дезінформації в світі. Проте взаємодія громадянського суспільства і лідерів різних країн створила надійній бар’єр просуванню російських наративів.
❗️Аналітики Центру протидії дезінформації при РНБО підготували лонгрід на тему: Наскільки реальний розпад російської імперії? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/naskilky-realnyj-rozpad-rosijskoyi-imperiyi/
