Головною темою минулого тижня для всіх світових медіа став найбільший із часів «холодної війни» обмін полоненими між москвою та Вашингтоном. 1 серпня в Анкарі нарешті завершився масштабний обмін увʼязненими між росією та білоруссю, з одного боку, і США, Німеччиною та ще трьома західними країнами – з іншого. Ув’язнені були доставлені до Туреччини сімома літаками: два зі США і по одному з Німеччини, Польщі, Норвегії, Словенії та росії. Відомо, що всього в рамках операції обміняли 26 осіб, які до цього перебували у в’язницях семи різних країн, включаючи США, Німеччину, Польщу, Словенію, Норвегію, росію та білорусь. Повідомляють, що 10 заручників, зокрема двох дітей, передали росії, 13 бранців повернулися до Німеччини, 3 – до США. Організація обміну тривала понад 2 роки і включала таємні переговори, які велися секретним каналом ЦРУ, та складну дипломатію за участі Німеччини, росії та США, причому інтереси всіх сторін часом сильно розходилися. Президент США Джо Байден особисто брав участь у дипломатичних перемовинах, включаючи численні розмови з канцлером Німеччини Олафом Шольцом та іншими лідерами країн, які надали деяких росіян для обміну.
Кого визволили?
Росія в рамках обміну звільнила журналістку татаро-башкирської служби «Радіо Свобода» Алсу Курмашеву; опозиційних політиків Володимира Кара-Мурзу та Іллю Яшина; американського журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича та колишнього американського морського піхотинця Пола Вілана, засуджених за шпигунство; опозиційного політика Андрія Пивоварова, правозахисників Олега Орлова; соратниць Навального Лілію Чанишеву, Ксенію Фадєєву та Вадима Останіна, а також антивоєнну художницю Сашу Скочиленко. Також звільнено наймолодшого засудженого у справі про держзраду Кевіна Ліка, політолога Дітера Вороніна, Патріка Шебеля, велоактивіста Германа Мойжеса та засудженого до страти за державну зраду в білорусі Ріка Крігера. Радник США з національної безпеки Джейк Салліван заявив журналістам, що Олексій Навальний також мав бути частиною угоди, чому завадила його раптова смерть у лютому.
У відповідь західні країни погодилися віддати росії:
- в. красікова, засудженого до довічного ув’язнення в Німеччині за вбивство в Берліні колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі;
- подружжя артема та ганну дульцевих, засуджених у Словенії за шпигунство;
- р. селезньова, засудженого у США до 27 років за масовий злом американських серверів;
- бізнесмена в. клюшина, визнаного винним у зламі американських комп’ютерних мереж;
- в. конощенка, обвинуваченого у США в контрабанді американської санкційної продукції до росії;
- м. мікушина, офіцера гру, затриманого у Норвегії за шпигунство;
- п. рубцова (відомого як журналіст Пабло Гонсалес Ягуе), засудженого в Польщі за шпигунство на користь росії.
Як бачимо, багатьох зі списку звинувачували на Заході у співпраці з російською розвідкою. Головною фігурою обміну вважається вадим красіков, у поверненні якого до росії був особисто зацікавлений путін, який протягом багатьох років закликав Німеччину до його звільнення. Як наполягають журналісти-дослідники The Wall Streer Journal, красіков і путін добре знайомі з часів роботи у фсб і навіть ходили разом на стрільбища. Навички стрільби пізніше стали у нагоді красікову, який на виконання завдань російських спецслужб крім Зелімхана Хангошвілі в Німеччині став виконавцем замовних убивств бізнесменів Олександра Козлова в Карелії у 2007 році та Альберта Назранова в москві у 2015 році. путінська наполегливість у визволенні красікова також обумовлена бажанням підвищити лояльність та вірність членів російських силових структур особисто путіну, адже продемонструвала всій системі державної безпеки рф, що кремль зробить все, щоб витягнути тих, хто опинився за ґратами на Заході, виконуючи його завдання. І не дивно, що путін із почесною вартою особисто зустрів кілера красікова в аеропорту та пообіцяв йому державні нагороди.
Втім, визволення деяких в’язнів зовсім не обумовлене їх «героїзмом» та самовідданістю у закордонних справах на благо росії. Тож, повернення до росії хакера романа селезньова, заарештованого американськими правоохоронцями на Мальдівах, де він відпочивав і займався лише особистим збагаченням, очевидно забезпечене виключно зусиллями його батька валерія селезньова, який уже 17 років засідає у державній думі рф.
Що зміниться для росії після обміну?
По-перше, обмін в’язнями не означає послаблення західних санкцій проти рф і не посприяє потеплінню у відносинах між Заходом і росією. Поки продовжується російська агресія в Україні, говорити про поліпшення цих відносин і за формою, і за змістом не варто. Про це під час брифінгу заявив радник Білого дому з питань національної безпеки Джейк Салліван.
По-друге, звільнені кремлем російські опозиціонери становитимуть певний ризик для путіна, адже продовжать на Заході вести опозиційну діяльність проти його режиму.
По-третє, спроба російських медіа позиціонувати обмін як «велику перемогу путіна» у боротьбі із Заходом виявилась невдалою. Адже визволення сумнівних та в більшості невідомих російському електорату людей на тлі численних військових втрат і довготривалих перемовин щодо повернення додому російських військовополонених викликає в суспільстві лише роздратування.
Водночас для світової аудиторії путінський режим настільки часто демонстрував зневагу до глобального порядку, заснованого на міжнародних правилах, вторгаючись у Грузію та Україну, силою захоплюючи території, здійснюючи напади та вбивства на іноземній території й арештовуючи іноземців у росії за сфабрикованими звинуваченнями, що практика, відома як «дипломатія заручників» у випадку з росією не спрацює і залишить дисбаланс, характерний для російсько-американських відносин.
До речі, кандидат на крісло глави Білого дому Дональд Трамп використав ситуацію у передвиборчих переговорах і розкритикував Адміністрацію Байдена за обмін ув’язненими, а також висловив підозру, що звільнення «вбивць, кілерів і бандитів» не минулося без грошей для москви, чого не було за час його каденції на посаді Президента США.
Чи вплине обмін на розвиток подій в Україні?
Варто зауважити, що хоча визволення українських громадян з російських тюрем із перших днів війни стало пріоритетом Української держави, у цьому обміні не брали участь українські політв’язні чи військовополонені, котрі перебувають у російських в’язницях.
Втім, успішний обмін ув’язненими не означає початок кулуарних перемовин рф зі США навколо «українського питання» та ймовірність таємно домовлятися про мир в Україні. Ба більше, Джейк Салліван стверджує, що під час підготовки до обміну жодної взаємодії безпосередньо з путіним не було, а США контактували тільки з російськими офіційними особами. До того ж прессекретар путіна дмитро пєсков також спростував найменші припущення про те, що обмін ознаменував будь-яке «розморожування» відносин із Заходом, яке могло б відкрити шлях до мирних переговорів у війні проти України.
Тож, обмін ніяким чином не спонукає Захід на будь-які переговори з рф без відома України стосовно умов припинення війни, адже обіцянка США та партнерів «нічого про Україну без України» залишається в силі. Водночас Україна залишається відкритою для переговорів, які будуть чесними і відповідатимуть міжнародному праву.
Що у підсумку?
Для кремля обмін опозиційних політиків, музикантів, лікарів і журналістів на довічно засуджених російських шпигунів, кілерів і шахраїв зовсім не гуманітарний акт і не жест доброї волі з боку путінського режиму. Насправді це доказ терористичної сутності росії, яка штучно створює обмінний фонд із політв’язнів та західних журналістів, яких осуджують за сфабрикованими звинуваченнями, щоб мати можливість обмінювати їх на співробітників та агентів розвідувальних служб, яких кремль засилає у різні європейські країни та США для здійснення політичних убивств, актів саботажу та шпигунської діяльності. Недарма Німеччина та США застерігають своїх громадян щодо поїздок до росії, називаючи серед ризиків свавільні ув’язнення та невизнання кремлем подвійного громадянства.
