30 вересня 2015 року росія розпочала чергову військову операцію, цього разу в Сирії. Вона стала наймасштабнішою та найдовшою операцією російських військових поза межами росії з моменту розпаду срср. Передумовами збройного конфлікту стали масові заворушення у березні 2011 року на вулицях Дераа, Дамаска та Алеппо, де протестувальники вимагали від президента Б. Асада демократичних реформ і звільнення політичних в’язнів. Урядові сили жорстко придушували мітинги, які згодом перетворилися на громадянську війну, яка триває досі. Розвиток війни в Сирії призвів до появи терористичних збройних формувань «Ісламської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ), які у 2014 році захопили значну частину територій Сирії та Іраку. До боротьби з ІДІЛ долучилася коаліція союзників на чолі зі США. Росія теж направила свої війська до Сирії на підтримку режиму Асада, офіційно пояснивши свою участь у конфлікті боротьбою з ІДІЛ. Проте західні держави відмовили у приєднанні рф до коаліції під приводом, що уряд Асада використовує ситуацію для знищення опозиції. Після втручання росії до конфлікту, бої на території Сирії значно активізувалися. Літаки повітряно-космічних сил рф здійснили 44 тисячі бойових вильотів, у наземних операціях активно застосовувались найманці ПВК «вагнер», що дало міноборони росії максимально зменшити офіційні дані щодо загиблих військових під час операції.
За даними ООН, конфлікт у Сирії викликав одну з найбільших гуманітарних криз із часів Другої світової війни. За роки війни загинуло понад 585 тис. людей, 6,2 млн людей стали внутрішньо переміщеними особами, а 6,7 млн – біженцями. Окрім того, без даху над головою перебувають до 5,9 млн сирійців, а 60% сирійських дітей голодують.
Для чого це росії?
Для кремля боротьба з радикальними джихадистськими угрупованнями стала лише формальною причиною долучення до воєнних дій у Сирії. Справжньою метою кремля було бажання не допустити повалення режиму проросійського президента Асада і за його допомогою повернути свій вплив у регіоні. Недарма у США заявили, що удари російської авіації були спрямовані не на знищення бойовиків ІДІЛу, а проти сил опозиції, яких підтримують США та партнери. Крім цього, у 2015 році путін намагався відволікти світових лідерів від проблеми українського Донбасу та використати сирійський фактор для прориву міжнародної ізоляції після анексії Криму. Також підтримкою режиму Асада кремль вирішував стратегічне питання – не допустити будівництва територією Сирії газопроводу з Ірану, адже поставки нафти і газу з Ірану в Європу фактично ставали кінцем домінуванню «Газпрому». Отже, поки в Сирії продовжується війна – москва продовжує отримувати за енергоносії європейські гроші.
Водночас територія Сирії використовувалась рф як полігон для випробування сучасної зброї, зокрема танка Т-14 «Армата» і нових систем для військової авіації. І головне – путін намагався довести США і європейським країнам НАТО, що росія здатна проводити військові операції в інших країнах і, якщо доведеться, без вагань використає цю можливість, що і відбулося в лютому 2022 р. в Україні.
Україна також не залишилася осторонь сирійського конфлікту, адже найманці «вагнера», які брали участь у конфлікті в Сирії, потім перекидалися на Донбас. До того ж для війни в Сирії росіяни набирали найманців з окупованого Донбасу.
Чим наразі завершився конфлікт?
Нині ІДІЛ у Сирії частково розгромлено, але війна досі триває, а Б. Асад попри все обіймає посаду президента. Територія Сирії фактично розділена на зони впливу – російську (Дамаск та узбережжя), американську (північний та південний сходи Сирії в пустельних районах і біля кордонів), іранську (південь і схід країни) та турецьку (окуповані турецькими військами території Північної Сирії). Водночас сирійську опозицію і її лідера Х. Ходжу продовжують підтримувати США, а режим Асада – росія.
Варто визнати, що сирійська кампанія дещо посилила позиції росії в регіоні та змусила Ізраїль утримуватися від відвертих антиросійських кроків, зокрема від військової підтримки України. Проте успіхи на сирійському напрямку не врегулювали відносин росії із Заходом і не дали росії серйозних преференцій на українському фронті. Ба більше, невдачі у війні проти України та початок передвиборчої президентської кампанії змушують путіна відмовитися від такого відпрацьованого інструменту впливу, як Сирія. У грудні 2017 р. путін ухвалив рішення повернути до росії значну частину контингенту, залишивши під своїм контролем власну авіабазу в Латакії та базу Хмеймім із системами ППО С-400. За даними західних джерел, росія розглядає можливість перенаправлення свого військового контингенту з Сирії на війну з Україною. З цією метою кремль за посередництва Туреччини підштовхує президента Асада до політичного вирішення сирійського конфлікту. Проте навіть повне перенаправлення всіх сил із Сирії в Україну не здатне змінити перебіг війни на користь рф.
