Звісно, що радянська агітаційна машина завжди доходила до неймовірних викрутасів, викривлюючи причини і події багатьох воєн, у які втручався срср. Найкращим прикладом цього є Корейська війна – неофіційна «гібридна» війна, яку вів срср і яка завершилась створенням маріонеткової КНДР.
Внаслідок Другої світової війни у 1945 році територію Кореї з півночі до 38 географічної паралелі зайняли війська срср, а з півдня – США. У 1945 році кожна зі сторін отримала свій уряд. На Півдні президентом обрали проповідника Лі Син Мана, який з 1912 року постійно жив у Сполучених Штатах. Комуністичний уряд на Півночі очолив Кім Ір Сен – випускник Хабаровського піхотного училища, колишній командир батальйону стрілецької бригади Червоної армії. Хоча обидва режими 5 років готувалися до об’єднання територій, 25 червня 1950 року війська Кім Ір Сена перетнули 38-му паралель, розпочавши війну, яка тривала з червня 1950-го по липень 1951 років.
Цікаво, що в радянському союзі в умовах нищівної цензури та відсутності альтернативних джерел інформації мільйони людей були впевнені, що підштовхувані США війська «маріонеткового уряду Південної Кореї» напали на мирну Північну Корею. Насправді було навпаки – саме північнокорейські війська під прикриттям артилерії у досвітні години 25 червня перейшли кордон із сусідом. На бік КНДР відкрито стали Китай та срср, які відправили своїх інструкторів і техніку, хоча на міжнародному рівні тодішні представники срср стверджували, що радянських військових у Кореї немає, а Китай – що з їхньої країни воюють добровольці – аналог російських «відпускників» на сході України. Так, 135 тисячам північнокорейських військових, 150 танкам Т-34 та 172 літакам МіГ-15 Південна Корея могла протиставити 150 тисяч військовослужбовців за практично повної відсутності бронетехніки і бойової авіації.
Повідомлення радянського інформагентства ТАРС майоріли «страшилками» про застосування корейцями Півдня та американцями бактеріологічної зброї й проведення експериментів на полонених бійцях КНДР. З погляду на українські реалії 2014 р. згадуються вкиди російських ЗМІ про «шахтарів Донбасу, які викопали зброю та пішли на фронт проти фашистів», що кидали «младєнцев» у кострища й «розпинали» хлопчиків.
28 червня армія КНДР зайняла столицю Півдня – Сеул, а станом на середину серпня 1950-го окупувала 90% території Південної Кореї. Показово, що після захоплення Сеула військами Півночі радянські ЗМІ радісно розповідали, як «населення Південної Кореї гаряче вітає відновлення справжніх органів народної влади, а жителі Сеула успішно відбудовують руйнування, вчинені попередньою владою, яка втекла», що дзеркально копіює практику висвітлення російською пропагандою «життя» на окупованих територіях України.
Проте Рада Безпеки ООН і багато країн стали на бік Південної Кореї та США і відправили на півострів свої збройні контингенти, які 15 вересня розпочали контрнаступ. Обидві сторони конфлікту намагалися реалізувати свої переваги. Тож для військ ООН це була підтримка з моря і стратегічні бомбардування B-29, КНДР спирався на військово-повітряні сили і танки срср та численну корейську піхоту, яка проривалася крізь опорні пункти сил ООН, оточувала позиції і з перших хвилин бою йшла на ближню дистанцію.
Запеклі бої тривали з перемінним успіхом для обох сторін, однак поворотним моментом стала смерть Сталіна 5 березня 1953, незабаром після якої президія цк кпрс проголосувала за закінчення війни. 27 липня 1953 р. був укладений договір про перемир’я, який передбачав кордон приблизно по тій же 38-й паралелі. Проте перемир’я не призвело до припинення конфлікту, з боку КНДР продовжувались провокації: диверсії, обстріли, теракти і висадки десантів. Тільки 13 грудня 1991 р. КНДР і Республіка Корея за посередництва ООН підписали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю та обміни, у якій обидві корейські держави фактично визнали суверенітет і самостійність одна одної.
Всього у Корейській війні загинули близько 3 млн цивільних: Південна Корея втратила 103 тисячі військових, Північна Корея – 316,7 тисячі, США – 37,9 тисячі, контингент ООН – 4,5 тисячі, Китай – 422,6 тисячі. Для срср офіційні втрати склали 315 бійців, у тому числі 168 офіцерів. Утім як Китай, так і росія ніколи не зважали на втрати живої сили і навряд чи будуть рахуватися з ними в майбутньому, що підтверджує війна в Україні.
Отже, Корейська війна, яка стала результатом великого протистояння між західним і комуністичним блоками, поділила Корею на демократичну Південну та комуністичну Північну з ядерною зброєю, якою вона намагається шантажувати весь світ.
Водночас тактика бойових дій та методика висвітлення подій використовується росією і зараз, зокрема в агресії проти України. Недарма американська преса натякає, що Україну може чекати сценарій Північної та Південної Кореї.
