Головна | Статті | Які традиції геноциду застосовує рф проти українців

Які традиції геноциду застосовує рф проти українців

Які традиції геноциду застосовує рф проти українців

Центр протидії дезінформації при РНБО України аналізує традиції систематичних порушень рф міжнародного права щодо примусового вивезення українців із тимчасово окупованих територій.

В історії українсько-російських відносин неодноразово відбувалася депортація українських громадян. Це є військовим злочином рф, геноцидом української нації, і є сучасним проявом колоніалізму.

Українців із ТОТ на сході та півдні України РФ вивозять до ОРДЛО чи окупованого Криму, а звідти до рф. Таке переміщення вимагає проходження фільтраційних таборів. Там, людей, які тікають від війни утримують, допитують, обшукують, збирають особисті дані й видають різні посвідки.

Наприклад, маріупольців після фільтрації автобусами вивозили до Ростовської області, а звідти у спеціальні табори, гуртожитки, бази відпочинку по всій території рф. Там їх змушували отримувати російські паспорти та влаштовуватися на роботу через центри зайнятості, після чого видавали документ про заборону на виїзд із рф протягом двох років.

Через будь-який вияв проукраїнської громадянської позиції люди можуть не пройти фільтрацію. Люди, які не проходять фільтрацію, визнаються росіянами «небезпечними для російського режиму». Тому їх арештовують і застосовують фізичне насильство й погрози, примушують до співпраці, а «неблагонадійних» катують.

І хоча нині росія, за прикладом нацистської Німеччини за часів Другої світової війни, поки що не вивозить остарбайтерів на примусові роботи, однак ставить багатьох українських громадян в дуже складні умови. Відбирають українських паспорти, забороняють виїзд українцям з віддалених російських регіонів, куди їх «евакуювали без участі України» на певний термін.

Під час тимчасової окупації частини Київської області в березні, російські військові не дозволяли місцевому населенню виїхати у бік Києва. Натомість відкрили власний коридор для цивільних автівок і автобусів на територію Білорусі, яка є співучасницею війни на боці Росії. Деякі люди дізналися про напрямок вже у транспорті, на якому їх вивозили.

Людей зі сходу України переважно вивозять у прикордонні області рф, а звідти в віддалені, економічно депресивні регіони. Тільки у Пензенській області діють 4 табори, куди переселяли депортованих українців з ОРДЛО ще у лютому до повномасштабного вторгнення.

Відомі випадки про переселення в різноманітні регіони: на Сибір, за Полярне коло, до Чечні, Дагестану та Інгушетії, на Далекий Схід. В цьому процесі бере участь і РПЦ: розселяє депортованих людей по своїх церквах і монастирях.

Траплялися випадки, коли депортованих українців залучали до російської пропаганди. На вокзалах РФ їх зустрічали місцеві правоохоронці, журналісти й волонтери, які нібито мали допомагати «біженцям» й знімали про це телесюжети.

Також окупанти втручаються у долю українських дітей-сиріт з тимчасово окупованих регіонів України, які можуть набувати російське громадянство в спрощеному порядку. А українці, у яких в депортації народилися діти, не можуть вивезти їх із рф через наявність російського свідоцтва про народження.

Фільтраційні табори рф на тимчасово окупованих територіях України, існування яких палко заперечує представник рф в ООН в.небензя, є продовженням «історично відпрацьованих» російських методів пошуку «неблагонадійних».

В минулому столітті росіяни здійснили кілька депортацій корінних народів України. Примусові виселення осіб та народів від самого початку були невід’ємним елементом репресивно-каральної системи імперії.

Перші масові депортації українців за радянської влади відбулися під час так званого розкуркулення у 1929-1930-х роках. У північні райони СРСР та до Сибіру тоді виселили 150 тисяч осіб.

Розглядаючи західноукраїнські землі як майбутній тил у планованій експансії в країни Західної Європи, органи радянської влади взяли за мету очистити цю територію від «неблагонадійних соціально-політичних елементів». Однією з причин депортації було очищення регіону від «бандерівців», тобто родин учасників ОУН і УПА.

Зокрема, у 1944–1946 роках понад 482 тисячі українців примусово переселили з Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

А в 1947 році відбулася наймасовіша депортація, здійснена радянською владою в західних областях. Лише за добу було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру.

Таке примусове переселення призвело до руйнування історичних, матеріальних, моральних та культурних цінностей Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя і поставило під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу. Подібною була мета знищення ідентичності цілого кримсько-татарського народу під час депортації у 1944 році, який своїм існуванням руйнував тезу про «російський Крим».

Є свідчення, що спеціально відбирали й окремо ешелонами відправляли на далекі простори росії українських жінок і молодих дівчат для роботи у банно-пральних комбінатах військових гарнізонів, де серед мешканців було обмаль жінок.

Радянська влада вважала такий метод дієвим у боротьбі з українським підпіллям. Між переселенцями та місцевим населенням зазвичай були складні взаємини. Серед депортованих проводили масово-політичну роботу, а невдоволених суспільним устроєм арештовували та судили як «націоналістичних елементів».

Нинішня депортація українців пояснюється пропагандою рф як допомога українським біженцям, які втікають від обстрілів «нацистського режиму». Згідно статті 49 Женевської конвенції про захист жертв війни від 1949 року та статті 85 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій це суперечить міжнародному гуманітарному праву і вважається військовим злочином.

Серед інших норм міжнародного права, які порушує РФ, стаття 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду. Вона визначає депортацію та примусове переміщення населення як злочин проти людяності. А стаття 8 цього ж Статуту кваліфікує такі дії як воєнний злочин.

Оскільки Росія також незаконно утримує громадян України у фільтраційних таборах, вона порушує статтю 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статтю 5 Європейської конвенції з прав людини.

Зазначені документи забороняють здійснювати примусове переселення цивільних осіб з окупованої території на територію окупаційної держави і заборону на свавільний арешт чи тримання під вартою без належної процедури. Цих норм має дотримуватися будь-яка держава, незалежно від того, чи ратифікувала вона Женевські конвенції.

Примусове переміщення дітей здійснюється з наміром знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу і є порушенням Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Згідно з нормами міжнародного права громадяни України мають бути евакуйовані на територію своєї держави. А вивезення на територію країни-агресора було б можливим лише за умови, якщо б Україна відмовилася приймати цивільне населення на підконтрольні їй території.

У демократичному світі засуджують практику депортацій як складову репресивної політики тоталітарного режиму. Але росія продовжує застосовувати ганебні методи здійснення геноциду. Масштаб примусової депортації українських громадян на територію рф свідчить, що до цього злочину готувалися системно і заздалегідь, як і до всіх минулих депортацій.

У регіони, куди тепер відвозять українців, з початку 2022 року Кремль розсилав директиви з інформацією, скільки таборів для депортованих потрібно та на скількох людей вони мають бути розраховані.

Ще на початку 2021 року міністр оборони рф с.шойгу оприлюднював дивну ініціативу щодо будівництва нових міст-мільйонників у Сибіру. Проекти назвали «Кедровий тракт» і «Алюмінієва долина». Фактично Кремль планував створити концтабори для українців у Сибіру.

Таким чином росія створює умови для примусової культурної асиміляції переміщених українців у рф, щоб стерти їхню українську культурну ідентичність.

Центр протидії дезінформації при РНБО України в попередніх публікаціях розглядав обговорення на Раді Безпеки ООН насильницької депортації росією громадян України.

В 1944–1952 роках примусово вивезено із заходу України 700 тисяч людей, яких пізніше в офіційних документах записали як «переселенців

Пропаганда рф, називає це «новою віхою дезінформації, розв’язаної Україною та її спонсорами проти росії» та відкидає звинувачення щодо «фільтраційних таборів» і виправдовує депортацію українців: https://cpd.gov.ua/main/yak-rosiya-vypravdovuye-deportacziyu-ukrayincziv/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Pin It on Pinterest