Ситуація навколо оприлюдненого на саміті НАТО у Вільнюсі політичного зобов’язання держав «Групи семи» захищати Україну набирає обертів. 12 серпня до безпекової підтримки України приєдналася Греція – крім країн G7 вона стала 14 державою в цьому списку підписантів спільної декларації. Як відомо, до безпекової співпраці з Україною можуть приєднатися будь-які країни, після чого із кожною з них Україна має розпочати двосторонні перемовини щодо гарантій безпеки, які будуть зобов’язуючими. Наразі такі перемовини вже розпочалися із США та Великою Британією.
Підписаний G7 документ носить рамковий характер і не містить конкретного алгоритму досягнення домовленостей між Україною та світовими лідерами. Тож дієвість безпекових зобов’язань залежить від форми та змісту двосторонніх угод. А головне питання на цьому етапі – як саме повинні виглядати домовленості, щоб не залишитись на рівні політичних угод. Зокрема, певними експертами розглядаються як приклад безпекових угод для України параметри аналогічних безпекових відносин США з Ізраїлем і Тайванем.
Чи актуальні для України безпекові моделі Ізраїлю й Тайваню?
Про ізраїльський безпековий варіант прямо зазначали як президент США Дж. Байден, так і колишній Генеральний секретар НАТО А. Расмуссен. Пропонована безпекова модель передбачає зобов’язання США підтримувати так звану якісну «технологічну та тактичну військову перевагу» Ізраїлю над арміями сусідів. Проте безпекове середовище Ізраїлю принципово відрізняється від українського, адже на відміну від росії потенційні супротивники Ізраїлю не мають ядерної зброї.
Деякі експерти пропонують додати до безпекової підтримки України певні елементи тайванського варіанту. Тому, для забезпечення «якісного стримувального балансу та переваги на полі бою», пропонується постачання Україні кращої техніки, підготовки та розвідданих.
Звісно, що таке рішення вже виконується і залишається стримуючим фактором для просування російських військ, проте саме про безпекові зобов’язання для України не йдеться. Принциповою відмінністю української ситуації є те, що президент США прямо заявляє про залучення американської армії до захисту Тайваню у разі спроби анексії Китаєм – щодо України подібних заяв не лунає.
Тож Києву та партнерам буде необхідно підібрати оптимальний варіант, що максимально відповідатиме реаліям безпекового середовища України. У вересні 2022 р. своє бачення безпекових гарантій для України було викладено у документі під назвою «Київський безпековий договір» (Kyiv Security Compact), але подальші події внесли певні корективи.
По-перше, хоча дотримання навіть політичних угод є важливим для держав Заходу, у міжнародній правовій системі відсутній централізований механізм примусового виконання угод. Тож юридично обов’язкові угоди створюють надійніші зобов’язання, а їхнє порушення веде до більших політичних втрат для порушника. Тому для України так важливо наполягати на оформленні відповідних обіцянок держав у формі договору для їх обов’язкового виконання згідно з міжнародним правом.
По-друге, текст юридично обов’язкового договору між Україною та країною-підписантом має бути сформульований таким чином, щоб унеможливити його неоднозначне тлумачення, як це сталося з Будапештським меморандумом 1994 року. Тоді невизначеність у формулюванні лідерами США, Британії та росії безпекових зобов’язань після відмови від свого ядерного арсеналу не захистили Україну від російської агресії. Американські представники запевняли українців, що у разі вторгнення рф Сполучені Штати мають намір «відповісти», але чітку форму та обсяг такої відповіді не проговорювали, тож у документі посилання на неї відсутнє, що зробили передбачені безпекові зобов’язання занадто слабкими, аби запобігти російському нападу.
По-третє, найважливішим кроком після підписання майбутньої безпекової угоди з конкретною країною-підписантом є її ратифікація вищим законодавчим органом країни, щоб зробити документ частиною внутрішнього законодавства. З урахуванням юридичних особливостей процедури ратифікації договорів у Конгресі та політичну поляризацію в США напередодні президентських виборів, доцільно наполягати на застосуванні адміністрацією Дж. Байдена для України спеціальної процедури ратифікації юридично обов’язкових угод без необхідності суттєвого залучення Конгресу. Іншим способом може стати підтримана парламентом угода, подібна за формою до меморандуму із кодифікацією в окремому законі підходу до підтримки України, як це зробив Конгрес США у випадку Ізраїлю й Тайваню.
❗️Щоб пропонована G7 безпекова модель не перетворилась у черговий декларативний документ, чіткі домовленості з кожною з держав мають бути закріплені національним законодавством у відповідності з правовими та конституційними вимогами кожної країни.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрід на тему: Що стоїть за заявою Держдепу США про гарантії безпеки для України? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/shho-stoyit-za-zayavoyu-derzhdepu-ssha-pro-garantiyi-bezpeky-dlya-ukrayiny/
