Позиція Китаю в російсько-українському протистоянні в контексті заяв роспропаганди про підтримку Китаєм дій кремля.
Принцип поміркованості КНР в «українському питанні» пояснюється тим, що китайське керівництво формує своє ставлення до російської агресії, проводячи паралелі у площині відносин Китаю та Тайваню.
Китайський лідер підписав директиву про «невійськове» використання збройних сил, яка стала чинною з 15 червня. Країни G7 занепокоєні, що Пекін планує вторгнення на Тайвань під виглядом спеціальної операції, що не класифікується як війна.
В основоположному принципі китайсько-українського договору про дружбу і співпрацю зазначено, що Китай підтримує політику України, спрямовану на єдність держави та її територіальну цілісність.
Військове керівництво КНР запевняє, що Пекін не допомагав росії матеріально у війні з Україною. А також – що китайсько-російські відносини є партнерством, а не союзом проти якоїсь третьої країни.
Але попри заяви про наміри зберігати нейтралітет у війні росії проти України, офіційний Пекін часто повторює тези російської пропаганди щодо винуватості в конфлікті США та потреб у домовленостях між росією та НАТО.
Важливість для КНР російського ресурсного, технологічного, економічного та військового потенціалу в контексті протистояння з США ставить росію в підлегле становище. Тож на період дій західних санкцій москва дедалі більше залучатиметься до політичної та військової співпраці з Пекіном.
Отже, гіпотетично можливе виникнення формального російсько-китайського військового союзу або ситуаційної військової взаємодії. Це цілком реально у разі кризи в ситуації з Тайванем та малоймовірно щодо України.
Водночас китайські компанії готові зайняти багато важливих сегментів російського ринку, що звільняються європейськими та американськими компаніями. Це здебільшого компанії, що мають сильні позиції в машинобудуванні, інформаційних та комунікаційних технологіях, авіакосмічній промисловості, що в росії перебувають під санкціями.
Закупка російської нафти у величезній кількості є одним з векторів співробітництва між рф і КНР. Китай з березня до травня втричі порівняно з 2021 роком збільшив імпорт сирої нафти з росії. А постачання російської електроенергії в Китай з початку року зросло вдвічі та склало 1,78 млрд кВт год. Китай купує електроенергію за ціною $0,5 за кВт.
Втім, це навряд чи замінить рф втрачене постачання електрики до Фінляндії, Латвії і Литви, яке в 2021 році складало близько 13 млрд кВт год. А нарощування російського сировинного експорту до Китаю стримується пропускною спроможністю залізниць, трубопроводів, портових терміналів.
Керівництво КНР занепокоєне можливим послабленням економічних відносин з Європою. Багато європейських компаній переглядають свої інвестиційні проекти в КНР через політизацію бізнес-клімату та «прогнозованість щодо непрогнозованості». Водночас, китайські емісари в Європі переконують уряди країн, що Китай залишається надійним партнером і надає численні економічні можливості.
Водночас, й визнають, що КНР припустилась деяких дипломатичних прорахунків щодо війни росії проти України. Зокрема, за недооцінку ризиків російсько-української війни китайський МЗС понизив у посаді заступника міністра зовнішніх справ, який відповідав за російський напрям. Хоча, звісно ж, подібні політичні рішення приймаються в КНР централізовано.
На думку лідера КНР, «світ має колективно боротися з гегемонією і політикою грубої сили, адже криза в Україні довела, що прагнення власної безпеки за рахунок безпеки інших країн неминуче призводить до дилеми безпеки».
Отже, через нейтралітет у ставленні до російської агресії Китай зіштовхнувся зі стратегічною дилемою через напруження у відносинах із Заходом. А відмова Китаю засудити росію за агресію стає дедалі менш популярною серед населення.
