Нацисти ефективно використовували пропаганду, щоб завоювати підтримку мільйонів німців за демократичного ладу, а згодом за диктатури, щоб організувати переслідування, розв’язати війну та, зрештою, здійснити геноцид. Починаючи з 90 років минулого століття це ж спробувала повторити російська пропаганда щодо налаштування росіян проти українського народу. Отже, які спільні риси:
1. Нацисти були досвідченими пропагандистами, що використовували витончені рекламні прийоми і найсучасніші технології свого часу для поширення своєї ідеології.
Ідеологи російської пропаганди також використовують найсучасніші технології окрім засобів масової інформації, до поширення пропаганди долучились соціальні мережі Вконтакте, Одноклассники, Telegram-канали.
Основні телеканали роспропаганди – RT, Первый канал, Россия-24, Россия-1, НТВ, РБК, агенція ТАСС.
Запущена російською пропагандою символіка Z, V, ∆, за задумом авторів повинна була викликати гордість перемоги «руського миру», а в результаті викликала у цивілізованому світі пряме ототожнення окупаційних військ зі свастикою нацистів.
2. Прийшовши до влади, Адольф Гітлер створив міністерство народної просвіти і пропаганди для впливу на громадську думку та поведінку населення Німеччини.
Окрім телебачення та інтернету, роспропагандисти для поширення пропаганди та ненависті до всього українського використовують Міністерство оборони рф, Міністерства закордонних справ рф, Міністерство освіти рф.
3. Нацистська пропаганда відіграла ключову роль у переслідуванні і, зрештою, знищенні європейських євреїв. Пропаганда підбурювала ненависть і сприяла атмосфері байдужості до єврейської долі.
Роспропаганда проводить «спеціальну військову операцію» зі знешкодження українських націоналістів на території України, фактично війна та геноцид проти українського народу та нації в цілому.
Спробуємо детальніше зупинитися та порівняти пропагандистську ідеологію а.гітлера та в.путіна:
1. Поширення нацистської ідеології.
Ще в 1924 року гітлер писав, що завдання пропаганди «полягає не в об’єктивному дослідженні правди, оскільки це може служити інтересам ворога, і не в тому, щоби показувати її масам з науковою неупередженістю; її завдання – служити нашій власній правоті, завжди й незмінно».
Нацистська пропаганда часто-густо зображувала євреїв як заколотників, які таємно готують провокації на роздмухування війни. У цьому разі стереотипний єврей задумує змову за кулісами, щоб управляти Союзними державами, представленими британським, американським і радянським прапорами.
Після того, як нацисти захопили владу 1933 року, Гітлер створив імперське міністерство народної просвіти і пропаганди, яке очолював Йозеф Ґеббельс. Метою міністерства було успішне поширення нацистської ідеології через мистецтво, музику, театр, фільми, книги, радіо, освітні матеріали та пресу.
У нацистської пропаганди було кілька цільових аудиторій. Німцям нагадували про потребу боротися проти закордонних ворогів та підривної діяльності євреїв. Напередодні антиєврейських законодавчих та каральних заходів, пропагандистські кампанії створювали атмосферу терпимості до насильства проти євреїв, зокрема 1935 року (перед Нюрнберзькими расовими законами, ухваленими у вересні) та 1938 року (перед шквалом антисемітських актів економічного законодавства, що слідували за Кришталевою ніччю). Пропаганда заохочувала пасивність і схвалення майбутніх заходів проти євреїв, переконуючи, що нацистський уряд нібито приходить на допомогу і «відновлює порядок».
Об’єктом нацистської пропаганди була реальна та уявна дискримінація проти етнічних німців у східноєвропейських країнах, що здобули колишні німецькі території після першої світової війни – Чехословаччині та Польщі. Ця пропаганда мала на меті досягти політичної лояльності та поширити так звану расову свідомість серед етнічних німців. Вона також мала ввести в оману й переконати іноземні уряди, зокрема великі євопейські держави, що вимоги концесій та анексій з боку нацистської Німеччини були законні та справедливі.
Після вторгнення Німеччини на територію Радянського Союзу нацистська пропаганда серед цивільних осіб і солдатів, працівників поліції та ненімецького допоміжного персоналу на окупованій території наголошувала на зв’язку радянського комунізму з європейським єврейством, показуючи Німеччину захисницею «західної» культури проти «єврейсько-більшовицької загрози» та малюючи апокаліптичну картину того, що сталося б, якби Радянський Союз переміг у війні. Це особливо стосується часу після катастрофічної поразки німецьких сил під Сталінградом у лютому 1943 року. Ці теми відігравали важливу роль, спонукаючи німців з нацистськими поглядами і без них, а також місцевих колаборантів боротися до самого кінця.
Початок «спецоперації» в Україні базувався на розповіді в.путіна про те, що «ленін — автор та архітектор України» та «байці» про «неонацистів», які вже 8 років пригнічують народ Донбасу.
Згодом мета «спецоперації» у роспропагандистів змінилася. Окупант «героїчно» тікав від ЗСУ з Київщини, Чернігівщини, Сумщини з поясненням, що там вже немає нацистів.
За версією пропаганди, неонацисти залишилися на Донбасі та в Маріуполі на території заводу «Азовсталь».
2. Роль кінематографу.
Кінематограф також відіграв важливу роль у поширенні ідей расового антисемітизму, першості німецького війська та злісної природи ворогів, визначених нацистською ідеологією. Нацистські фільми зображали євреїв «недолюдами», що проникають в арійське суспільство. Наприклад, «Вічний жид» (1940) режисера Фріца Гіпплера показував євреїв як мандрівних культурних паразитів, що дбають лише про секс і гроші. Деякі фільми, наприклад, «Тріумф волі» (1935) режисерки Лені Ріфеншталь, славили Гітлера і націонал-соціалістичний рух. Інша робота Ріфеншталь – «Олімпія» (1938) розповідала про Берлінські Олімпійські ігри 1936 року і сприяла зростанню національної гордості за успіхи нацистського режиму на олімпіаді.
Яскравий приклад путінської пропаганди – російський фільм «Солнцепёк» 2021 року, що являє собою суміш штампів та фейків російської пропаганди за 7 років війни на Сході України.
3. Роль газет.
Газети в Німеччині, насамперед тижневик Der Stürmer («Штурмовик»), містили антисемітські карикатури. Після того, як Німеччина вторгненням до Польщі у вересні 1939 року розпочала Другу світову війну, нацистський режим застосував пропаганду, переконуючи німецьких цивільних і вояків, що євреї були не лише «недолюдами», але й небезпечними ворогами Німецького Райху. Режим мав на меті здобути підтримку або принаймні вимушену згоду з політикою, спрямованою на усунення євреїв з німецьких земель назавжди.
Російські газети звітують про перемоги військ рф у «спецоперації» та виправдовують дії в.путіна.
4. Прикривання злочинів і масових убивств.
Під час «остаточного розв’язання єврейського питання», тобто масового вбивства європейських євреїв, посадовці СС у таборах смерті змушували жертв Голокосту підтримувати обман, необхідний для максимально ефективної депортації євреїв з Німеччини та окупованих країн Європи. Посадовці в концентраційних таборах і таборах смерті змушували в’язнів, багато з яких згодом були приречені на смерть у газових камерах, відправляти листівки додому, повідомляючи, що до них гарно ставляться і вони живуть у хороших умовах. У такий спосіб керівництво таборів використовувало пропаганду для прикривання злочинів і масових убивств.
У червні 1944 року таємна поліція Німеччини дозволила представникам Міжнародного Червоного Хреста проінспектувати концентраційний табір-гетто «Терезієнштат», розташований у Протектораті Богемії та Моравії (сьогодні Чеська Республіка). СС і поліція створили табір-ґето «Терезієнштат» у листопаді 1941 року як знаряддя пропаганди для внутрішнього споживання в Німецькому Райху.
Після інспектування працівники СС у Протектораті зняли фільм, у якому використали в’язнів гетто для зображення нібито сприятливого ставлення до «мешканців» табору-ґето «Терезієнштат». Після завершення зйомок есесівці депортували більшість «акторів» до табору смерті «Аушвіц-Біркенау».
Голова МЗС рф с.лавров до останнього наполягав, що масові вбивства цивільного населення в м. Буча – це справа рук ЗСУ після відступу військ рф з Київської області.
Після світового розголосу злочинів, що вчиняли російські загарбники у Бучі, російська пропаганда активно поширює тезу про «добровільне виведення військ з Київщини».
Така лінія поведінки була опрацьована пропагандистами рф перед засіданням Радбезу ООН щодо злочинів окупантів у Бучі. Кремль намагався перекласти відповідальність за катування мирного населення на українських військових.
Після того, як в ООН не відреагували на російську псевдоверсію подій, тезу про «домовленість» продовжив поширювати д.пєсков.
5. Мобілізація населення.
Нацистський режим гітлера ефективно використовував пропаганду для мобілізації німецького населення на підтримку своїх завойовницьких воєн аж до повалення самого режиму. Так само нацистська пропаганда була важлива для мотивації тих, хто здійснював масові вбивства європейських євреїв та інших жертв нацистського режиму. Вона також мала забезпечити вимушену згоду мільйонів інших осіб – спостерігачів – на переслідування за расовою ознакою та масові вбивства.
Солдати рф, які потрапили в полон, пояснювали свою присутність на території України нібито участю у військових навчаннях. Після знищення основної частини військових сил рф, для продовження наступальних дій, збройні сили рф почали проводити так звану приховану мобілізацію.
В тимчасово окупованих частинах Луганської та Донецької областей починається примусова мобілізація чоловіків з гаслами захисту ОРДЛО від навали «бандерівців».
У кількох проросійських Telegram-каналах, що здійснюють медійний супровід війни рф проти України, з’явилося повідомлення щодо «збору та оперативного відправлення добровольців» в район Маріуполя для надання допомоги жителям Донбасу.
#ЦПДаналітика
#інфотерор
#stoprussia
