Після півтора року з початку російського повномасштабного вторгнення питання, яку позицію щодо Росії, України та війни займають зараз лідери різних держав стає вирішальним. Якщо переважна більшість західних країн відреагувала на агресію політичною, військовою та фінансовою підтримкою України, то з країнами Азійського регіону не все так просто – найбільші азійські країни все ще не обрали сторони.
Як ставляться в регіоні до повномасштабної війни в Україні?
Найбільшим гравцем в Азії безперечно є Китай, а інші великі країни регіону (Індія, Японія та Південна Корея) значною мірою вибудовують свою політику з огляду на позицію Пекіна.
Погляд Азії на події в Україні не є однозначним. Китай у питанні російської агресії щодо України публічно займає позицію нейтралітету. Водночас, заявляючи про необхідність дотримання норм міжнародного права, Пекін допомагає росії обходити санкції, китайські компанії масово експортують в росію дрони та військове обладнання, які, безумовно, впливають на хід бойових дій в Україні.
Своєрідного нейтралітету щодо України і т.зв. політики неприєднання дотримується й Індія, як один із найбільших регіональних гравців. Індійська влада утримується від голосування за ключові резолюції Генасамблеї ООН щодо України – про засудження агресії рф та Українську формулу миру.
Японія, Південна Корея, Сінгапур і Тайвань близько сприйняли війну в Україні та активно відстоюють українські інтереси в Азії.
Чому так відбувається?
Хоч неможливо знайти на карті світу більш різноманітний регіон, проте особливістю історичного менталітету більшості азійських країн є прагматизм і підтримка у конфлікті сильнішої сторони. Тому більшість країн Азійського регіону притримуються т.зв. стратегії дракона, що вичікує, коли стане чітко зрозуміло, хто перемагає, щоб стати на його сторону. Тож не дивно, що користуючись розривом рф з європейськими ринками збуту, Китай разом з Індією почав масово скуповувати російські енергоресурси за величезними знижками (на Китай та Індію припадає близько 80% російського експорту).
При цьому, готовність Китаю і надалі підтримувати москву в її агресії проти України напряму залежить від результатів зважування всіх недоліків та переваг підтримки росії.
З одного боку, Китаю вигідна війна в Україні, бо вона послаблює рф і робить кремль все більш залежним від Пекіна. У боротьбі зі США за геополітичну першість Пекін використовує росію як ситуативного політичного партнера і сировинну базу для своєї економіки. Тож розвал рф порушить стабільність в регіоні, до якої так прагне Китай. Зміна режиму в росії також не в інтересах КНР, адже невідомо, чи захоче нова влада продовжувати партнерство на сьогоднішніх вигідних умовах.
З іншого боку – близькість з москвою погіршила відносини Китаю з ЄС, з яким він має потужні торговельні зв’язки. Через антиросійські санкції Китаю довелося змінювати логістичні маршрути, а деякі китайські компанії через співпрацю з рф потрапили під західні обмеження. Припинення кремлем зернової угоди стало ще одним фактором невдоволення через зрив логістики поставок українського зерна до Китаю. Війна також загострила ситуацію навколо Тайваню та радикально зіпсувала відносини зі США. Тому, подальше продовження війни в Україні все менше в інтересах Пекіна, що підтверджується несподіваним долученням Китаю до міжнародних зусиль з її припинення.
Хоч і неможливо спрогнозувати подальші дії, але блокування зернового коридору, яке торкнулося інтересів Китаю, бунт пригожина, який показав нездатність режиму путіна протистояти таким викликам, вже спонукали Пекін поступово переглянути свою позицію щодо рф та війни в Україні. Звісно, в оприлюдненій на саміті у Вільнюсі китайській «формулі миру» не йдеться про виведення російських військ, проте міститься заклик до завершення бойових дій і переговорів та підтримка ключового принципу територіальної цілісності й суверенітету України. Таку «китайську дипломатію» навряд можна трактувати як намір домовлятися про справедливий мир, але бажання посадити рф за стіл переговорів очевидне. Тим паче, що це не перша китайська спроба відновлення зіпсованих зв’язків з Європою. Саме лідер Китаю Сі Цзіньпін під час свого візиту в москву особисто застеріг путіна від застосування ядерної зброї у війні з Україною.
Водночас Індія теж претендує на роль регіонального лідера і має напружені відносини й територіальні суперечки з Китаєм, а також прагне, щоб кремль не потрапив у повну залежність від Китаю і продовжив бути економічним партнером. Недарма «нейтральна» Індія теж приєдналася до зустрічі щодо формули миру в Саудівській Аравії.
❗️Тож, дипломатичні зусилля України та Заходу із залучення Глобального Півдня для завершення війни з рф набувають особливого значення, адже така комплексна робота починає давати свої плоди.
Центр протидії дезінформації підготував лонгрід на тему: Чому Казахстан відходить від російського впливу? Детальніше – за посиланням: https://cpd.gov.ua/main/chomu-kazahstan-vidhodyt-vid-rosijskogo-vplyvu/
