Центр протидії дезінформації при РНБО України проаналізував висвітлення теми військової мобілізації в рф до її офіційного оголошення.
Офіційні спікери кремля з початку війни в Україні декілька разів абсолютно заперечували можливість мобілізації в рф і переконували своє населення, що «все йде за планом». Зокрема, в.путін на початку березня запевняв, що «воюють лише контрактники та не буде проводитися додатковий призов резервістів із запасу».
Навіть після так званого жесту доброї волі окупантів на Київщині, Чернігівщині та Сумщині, наприкінці березня член Ради федерації рф а.клішас переконував: «мобілізація не передбачається, повна заборона на виїзд для усіх росіян чи груп населення також ні».
Відсутність швидких перемог на Донбасі в квітні та травні спровокувала серед «ура-патріотів» заклики щодо потреби в загальній мобілізації. Але офіційні особи в травні продовжували наполягати на відсутності передумов для таких заходів:
● д.пєсков, речник кремля: «Це неправда, це нісенітниця»;
● в.володін, голова Держдуми: «про мобілізацію: Ні! Я вам в ефірі та без ефіру це скажу»;
● ю.швиткін, комітет держдуми з оборони: «чутки з’являються на іноземні джерела аби посіяти панічні настрої серед населення»;
● Мінкульт рф: «щодо броні від мобілізації для працівників культури – це фейк»;
● а.гурулев, комітет Держдуми з оборони: «законопроект про зняття обмежень за віком для контрактників не можна розглядати як жодну форму мобілізації».
Протягом червня-липня, на фоні путінського «ми ще всерйоз нічого й не починали», міноборони рф офіційно запевняло: «кілька іноземних ЗМІ поширюють недостовірну інформацію щодо проведення нібито якихось мобілізаційних заходів».
Також про те, що «в додатковому призові в російську армію в контексті спецоперації немає потреби» переконував представник комітету з оборони Ради федерації рф в.бондарев. А речник кремля д.пєсков неодноразово відповідав тезами – «це брехливі інформаційні вкиди» і «це чисті фейки».
Тривалий телесеріал про «планові успіхи спецоперації», який з моменту вторгнення згодовували населенню рф, вимагав від пропаганди продовження брехні про реальні справи на фронті аж до середини вересня:
● а.клімов, член Ради федерації: «потреби для запровадження мобілізації немає… Противнику дуже хотілось би, щоб в росії почалася мобілізація і народ почав би «бурлити» і вони б отримали головне»;
● л.слуцький, голова ЛДПР: «не треба побоюватися вкидів про мобілізацію»;
● а.гурулев, депутат Держдуми: «нині такої необхідності немає».
Навіть речник кремля д.пєсков ще 13 вересня був переконаний: «в нинішній момент про мобілізацію в росії не йдеться». Отже, раптове проголошення в.путіним «часткової» мобілізації стало несподіванкою не лише для одурманеного пропагандою населення, а й для наближених до влади чиновників. Це вчергове довело нікчемність їхніх попередніх публічних заяв.
В історії російської недоімперії подібні мобілізаційні заходи вже відбувалися тричі. Вперше загальну мобілізацію в російській імперії в липні 1914 року оголосив цар Микола ІІ, заявивши, що росія не допустить окупації Сербії.
Водночас, Німеччина оголосила «стан загрози війною» і висунула ультиматум: або росія припинить мобілізацію, або Німеччина оголосить війну росії. Але амбіції царя вже було неможливо зупинити.
Попри заяви офіційної пропаганди того часу про масовий патріотичний ентузіазм призовників, для абсолютної більшості селян, призов під час збору врожаю став трагедією. А погана організація логістики призводила до бунтів і погромів.
Численні спроби відмовлятися воювати на чужині жорстоко каралися. За свідченнями істориків, «вий піднявся, буцімто людей відправляють на цвинтар».
Врешті, агресивна війна затягнулася й призвела до величезних жертв, внаслідок чого відбулися тектонічні суспільно-політичні зміни та розпад російської імперії і вбивство царської сім’ї.
Вдруге мобілізація відбувалася в 1941 році, але вона мала захисний «вітчизняний» характер. З огляду на масові сталінські репресії офіцерського складу напередодні війни, на початку фашистського вторгнення залишилася військова еліта, здатна воювати лише «вогневим валом» та «солдатським фаршем». Перемогу здобули за допомогою американської зброї і масової мобілізації з величезними людськими втратами.
Пізніше, в 1979-1989 роках, прихована мобілізація на Афганську війну врешті призвела до наслідків, подібних Першій світовій війні – імперія знову розпалася.
Таким чином, мобілізація може бути ефективною лише за умови захисної війни, коли громадяни усвідомлюють екзистенційну потребу битися з ворогом до останнього. А мобілізація на зовнішню агресію без відповідної внутрішньої мотивації бійців неминуче призводить до краху і розпаду імперії.
Отже, російське населення, якому півроку на диванах розповідали про «героїчні геройства» професійної армії, «високоточність космічних військ» та кількаразове знищення усіх «неонацистів», згідно історичних паралелей має готуватися до краху своєї недоімперії. І початок цієї чергової катастрофи здійснив путін своїм указом про «часткову» мобілізацію.
