1. Дискредитація переговорної групи від України в Стамбулі та активізація поширення наративу про нібито «український тероризм»

Центр прогнозує, що в другій половині червня російська пропаганда продовжить кампанію з дискредитації української переговорної групи у Стамбулі. Основний фокус буде спрямований на підрив довіри як всередині українського суспільства, так і серед міжнародних партнерів.

Пропагандистські ресурси можуть поширювати фейкові повідомлення про нібито корупційні чи кулуарні зв’язки окремих представників делегації з російською стороною чи звинувачення у «зраді національних інтересів». Метою таких дій є делегітимізація самої ідеї переговорів за участі нинішнього складу делегації, а також створення внутрішньої напруги всередині Україні. Через західні канали поширюватимуться меседжі про те, що саме українська сторона «затягує» процес перемовин, діє «неконструктивно» або ж «зриває» домовленості. Така риторика спрямована на підрив довіри до Києва серед західних еліт і послаблення міжнародної підтримки України.

Паралельно з цим російська сторона намагатиметься виправдати своє небажання здійснювати реальні кроки до деескалації та припинення вогню. В інформаційному просторі рф і на міжнародній арені, імовірно, з’являтимуться нові заяви про нібито «терористичну тактику» ЗСУ. Російська пропаганда продовжить системно розганяти наративи про «звірства українських військових», а також звинувачення у терактах на території росії. Особливе місце в цих кампаніях займатимуть українські удари по військовій інфраструктурі рф — такі як нещодавня операція «Павутина», внаслідок якої були уражені військові аеродроми. Удари по цих цілком легітимних цілях пропаганда називатиме «терористичними атаками».

На тлі зростання суспільного запиту на мир у росії ймовірні показові затримання «українських диверсантів» чи «терористів». Такі акції мають подвійне завдання: з одного боку — демонстративно нейтралізувати уявну «загрозу», з іншого — використати її як інформаційний привід для виправдання продовження війни.

2. Дискредитація Української держави та спецслужб

Після успішної операції СБУ «Павутина» у російському медіапросторі з’явились тези про загрозу України для США. Нібито Україна може використати цей досвід для проведення спецоперацій на території Штатів або поділитись відповідними технологіями із терористичними угрупуваннями.

Тож Центр прогнозує наростання пропагандистських наративів із залякуванням громадян США загрозою терористичних актів. Пропаганда рф апелюватиме до колективної пам’яті теракту 11 вересня 2001 року.

Водночас Центр прогнозує, що  рф після успішних операцій українських спецслужб посилить риторику про нібито нездатність України самостійно розробити операції такого рівня складності та курування СБУ з Британії або США. Відповідно, таким чином пропаганда підтримуватиме тезу рф про узалежнену Україну, «failed state».

3. Маніпуляції навколо саміту НАТО

З наближенням початку саміту НАТО, який відбудеться 24–25 червня в Гаазі, російська пропаганда посилить поширення наративів про нібито глибокий розкол усередині Альянсу щодо підтримки України. Очікується активна експлуатація заяв окремих політичних фігур, в тому числі і з країн-членів НАТО, для формування уявлення про «втому Заходу» від війни, а також про «розчарування в українському керівництві» через відсутність швидкого успіху на полі бою або поступок росії з боку України.

Пропагандистські джерела просуватимуть тезу про неспроможність НАТО забезпечити безпеку не лише Україні, а й власним державам-членам. Значну увагу приділятимуть формуванню образу Альянсу як надміру бюрократизованої та паралізованої структури, нездатної до рішучих дій без зовнішнього імпульсу з боку США.

Окремим напрямком стане поширення дезінформації і припущень про нібито прагнення США дистанціюватися від врегулювання війни в Україні. Пропаганда розганятиме меседжі про «зниження пріоритетності» українського питання для Вашингтона, що може створити перешкоди для формування єдиної стратегії НАТО щодо підтримки України. Метою цих маніпуляцій буде спроба підірвати довіру до євроатлантичної єдності, деморалізувати українське суспільство і водночас мобілізувати проросійські настрої у західному інформаційному середовищі.

4. Маніпуляції навколо обміну полоненими та тілами загиблих

Очікується, що російська пропаганда посилить дезінформаційні вкиди та маніпуляції навколо теми полонених. Основні зусилля ru-пропаганди будуть направлені на поширення кількох ключових наративів: «Україна застосовує тортури до полонених і порушує міжнародне гуманітарне право», «кількість українських військових у російському полоні в рази перевищує кількість росіян у полоні України», «Україна зриває обміни полоненими».

В основу цих вкидів ляжуть голослівні заяви звільнених російських полонених та маніпуляції навколо них.

Також очікується посилення дезінформацій і маніпуляцій навколо обміну тілами загиблих. Пропаганда рф посилить маніпуляції навколо цієї чутливої теми, поширюючи наратив, нібито Українська держава «не хоче отримувати тіла своїх загиблих, щоб не платити сім’ям компенсації» тощо.

5. Ситуація на фронті, нагнітання страху та провокування розколу

Центр прогнозує посилення інформаційних операцій з боку росії, спрямованих на нагнітання страху серед цивільного населення прифронтових регіонів України, а також на деморалізацію українських військовослужбовців. Ворожа пропаганда цілеспрямовано нагнітатиме обстановку, поширюючи перебільшені повідомлення про «стрімке просування» російських військ у різних секторах фронту. Особлива увага буде приділена поширенню новин про загрозу захоплення нових територій, включаючи великі населені пункти, щоб посилити панічні настрої серед мирного населення та місцевої влади.

Анонімні проросійські Telegram-канали можуть здійснювати інформаційні вкиди щодо нібито підготовки «великого наступу» російських військ. Такі повідомлення, як правило, не матимуть підтвердження, але активно тиражуватимуться для розгону тривоги як серед населення, так і в українському медіапросторі.

Також очікується, що росія активізує психологічні операції проти військовослужбовців Сил оборони України. Можливі кампанії із закликами до українських бійців здаватися в полон, а також поширення нових фейків про «катастрофічні втрати» серед українських військ, зокрема постановочних відео.

Основна мета цих інформаційно-психологічних кампаній — послабити морально-психологічну стійкість українського війська, викликати недовіру до командування, спровокувати розкол всередині українського суспільства, деморалізувати тил і сформувати уявлення про перевагу ворога як незаперечну.

6. Посилення погроз Європі

Центр прогнозує, що росія, ймовірно, продовжить активну інформаційно-психологічну кампанію, спрямовану на залякування західних партнерів України з метою послаблення військової та політичної підтримки Києва.

Одним із головних інструментів залишатиметься ескалаційна риторика з акцентом на погрози застосування ядерної зброї. Ці сигнали, як і раніше, транслюватимуться через офіційні заяви російських дипломатів, а також через контрольовані медіа, експертні платформи та анонімні пропагандистські ресурси, що працюють на західну аудиторію.

Пропаганда також, імовірно, продовжить просувати меседж про те, що саме Захід, зокрема Європа, нібито провокує початок третьої світової війни. В інформаційному полі активно експлуатуватимуться цитати європейських лідерів, які попереджають про загрозу з боку рф або закликають до посилення обороноздатності. Ці висловлювання будуть подаватися як докази «агресивних намірів» Європи та НАТО. Особливу увагу приділять Франції та Великій Британії.

7. Спекуляції навколо вимог України повернути депортованих українських дітей

Центр очікує активізації зусиль пропаганди росії для максимального викривлення ситуації з викраденням росією українських дітей. З одного боку, ru-пропаганда буде стверджувати, що насправді російська влада врятувала українських дітей, вивезши їх із зони бойових дій, з іншого — максимально применшувати кількість вивезених з України дітей та маніпулювати цифрами.

Паралельно очікується посилення вкидання російською пропагандою відвертих фейків щодо нібито «злочинів України проти дітей Донбасу», «торгівлю дітьми на Захід з боку України», «торгівлю органами» тощо.

8. Місяць гордості (Pride Month)

Упродовж Місяця гордості (Pride Month), що традиційно відзначається в червні, очікується активізація інформаційних зусиль російських агентів впливу, спрямованих на поглиблення соціокультурних розколів у демократичних суспільствах.

Основною темою маніпуляцій може стати теза про нібито «агресивне нав’язування» ЛГБТ-цінностей західними урядами в межах ширших наративів про моральний занепад Заходу, деградацію традиційних інститутів тощо з метою збурення емоційної реакції з боку консервативних спільнот та посилення поляризації.

Окрему увагу кремлівська пропаганда може приділити використанню тематики Pride Month за межами західного інформаційного простору, зокрема в консервативніших суспільствах так званого Глобального Півдня. У цих регіонах меседжі про ЛГБТ-рух також можуть подаватися як символ «морального занепаду», який загрожує місцевим культурам. У регіонах Близького Сходу, Північної Африки та в частині країн Азії це може стати інструментом для дискредитації західних партнерств, зокрема в гуманітарних, освітніх і безпекових проєктах, просуваючи натомість тези про спільний цивілізаційний вибір рф та народів Глобального Півдня.

9. Дискредитація саміту G7

На тлі проведення саміту G7 очікується активізація інформаційних операцій з боку російських пропагандистських ресурсів, спрямованих на дискредитацію ключових тем заходу та підрив довіри до рішень, що ухвалюються лідерами.

Основними цілями таких кампаній можуть стати послаблення міжнародної підтримки України, а також просування меседжів про нібито втрату ефективності та впливовості G7 як глобального формату.

Кремлівська пропаганда також може зосередити зусилля на аудиторіях так званого Глобального Півдня, поширюючи тези про те, що G7 — це клуб колоніальних держав, які демонструють «подвійні стандарти», приділяючи багато уваги підтримці України, але водночас виправдовуючи воєнні злочини Ізраїлю та страждання палестинського населення.

Так, саміт можуть зображати як приклад «нещирості» Заходу в питаннях глобальної справедливості. Така риторика може мати на меті представити G7 як морально скомпрометований клуб, що оперує вибірковою гуманністю, тим самим підірвавши легітимність західної позиції не лише щодо України, але й у ширшому міжнародному контексті.