Яким чином нафтове ембарго російської нафти позначиться на економіці рф та країн Європи і світу в цілому.
Важливість пункту нафтового ембарго в шостому пакеті санкцій ЄС полягає в тому, що відтепер ці санкції стосуються справді базових показників російської економіки.
Останнім часом світові ціни на нафту досягли 14-річного максимуму.
Через надприбутки експортерів та видобувачів сировини, податкові надходження до російського бюджету зросли на третину.
Доходи росії від експорту нафти і газу в 2022 році можуть сягнути $321 млрд.
В березні щодобовий видобуток нафти в рф складав 11 млн барелів. Оскільки дедалі більше покупців відмовляються від російської нафти, найближчим часом видобуток впаде до 8 млн барелів на добу.
Спрямувати постачання втрачених обсягів видобутку до інших регіонів за короткий термін майже неможливо, оскільки переважна частина російського експорту нафтопродуктів здійснюється трубопроводами.
Водночас зміна логістики нафтопостачання вимагає значних інвестицій у нові трубопроводи, портову інфраструктуру, танкерний флот тощо.
ЄС щоденно сплачує росії $700-800 млн за нафту та нафтопродукти. Всі попередні запроваджені торговельні санкції покривають лише п’яту частину імпорту з рф у ЄС. У разі запровадження ЄС нафтового ембарго, росія втратить чверть своїх надходжень до держбюджету.
Втім, поточні світові ціни на нафту, навіть з урахуванням значних знижок для Індії та Китаю, все ще перевищують потреби російського бюджету. Деякі експертні оцінки свідчать, що навіть в разі обвалу цін на нафту до $44 за барель, російська економіка витримає.
Європейський консенсус щодо нафтового ембарго потребує урахування більш складних факторів. Зокрема, Словаччина та Угорщина відрізані від європейської трубопровідної системи і отримують нафту винятково з рф.
Отже, очікується, що нафтове ембарго матиме перехідний період протягом 6 і 8 місяців. А Словаччина, Угорщина і Чехія отримали відстрочку у 32 місяці.
Кіпр і Греція мають значний танкерний флот. Вони вивозять сировину з російських портів, і з початком поточного року втричі збільшили свою частку в транспортуванні російської нафти порівняно з минулим роком. Тому вони виключають заборону транспортування російської нафти європейськими суднами до третіх країн.
Заборона європейським компаніям страхувати судна, що перевозять російську нафту, може зменшити обсяги експорту сировини не лише до Європи, але і до Азії, оскільки компанії з ЄС страхують більшу частину світової торгівлі нафтою.
Однак заміна російської нафти на європейському ринку можлива, хоча й призведе до подорожчання нафтопродуктів. В короткій перспективі компенсувати відсутність російської нафти буде складно через недостатній її видобуток в інших країнах та недостатньо розвинену логістичну інфраструктуру.
Величезні нафтові надходження до російського бюджету та успіхи гібридного енергетичного тиску призвели до запаморочення амбіцій путіна і зростання агресивної геополітичної поведінки росії. Багаторічне збагачення російської владної еліти на сировинному експорті та енергопостачанні призвело до фактичної відсутності альтернативних шляхів розвитку рф.
Згідно з першим законом петрополітики, за високих цін на нафту авторитарні режими починають вести себе агресивно як у внутрішніх, так і в зовнішніх процесах, а при низьких цінах на нафту авторитарні режими допускають лібералізацію для залучення новітніх знань, технологій та інвестицій.
Тож нафтове ембарго матиме не лише економічні наслідки, а й сприятиме поступовому політичному падінню режиму путіна.
